Україна посідає друге місце у світі за запасами бурштину. Більше того, має усі передумови для того, щоб бурштинова галузь демонструвала позитивну динаміку свого розвитку та наповнювала державну скарбничку десятками мільярдів гривень.
У результаті ж – все навпаки: наслідки від нелегального видобутку бурштину плачевні. «Бурштинова лихоманка» – проблема не лише декількох регіонів, а хаос загальнонаціональних масштабів.
Пригадую, як під час зустрічі Президента Петра Порошенка з депутатами міжфракційного об’єднання «Єврооптимісти», пан Порошенко запитав, які шляхи подолання «бурштинової лихоманки» можу запропонувати.
Тоді я говорив про необхідність врегулювання проблеми на законодавчому рівні, адже цей нелегальний бізнес прогресує саме за рахунок прогалин у законодавстві.
Зокрема, йшлося про законопроект, який би легалізував старательську діяльність, не оминав питань рекультивації земель та бурштинових бірж. Легалізація видобутку бурштину дала б можливість розблокувати ситуацію та зняти напругу серед населення.
Рекультивація покращувала б стан та продуктивність порушених земель Полісся, які вже багато років потерпають при хижацькому помповому способі видобутку бурштину.
Бурштинові біржі мали б стати єдиним майданчиком легальної торгівлі видобутого бурштину та тим самим скоротити частку «сонячного камінн», що нелегально покидає Україну.
Здавалося б, ухвалення законопроекту має вирішити болючу проблему Північного-Західного регіону України.
Єдина умова: правила гри повинні приносити зиск як державі, так і старателям. Держава отримуватиме у дохідну частину бюджету мільярди гривень. Бурштинокопачі ж сьогодні зацікавлені працювати законно. Люди готові сплачувати не данину корумпованим правоохоронцям, а податки та усі необхідні збори, при цьому натомість отримувати хороші дороги, добре оснащені лікарні і школи, спортивні майданчики.
Проте ситуація сьогодні прямо протилежна: корупція і досі роз’їдає Україну, а цвіль хабарництва, на привеликий жаль, продовжує буйно квітнути.
Саме тому у мене нема жодних ілюзій з приводу того, чи зможе нинішній парламент та уряд довести розпочату справу до свого логічного завершення.
Бо що відбувається насправді?
Десятки тонн бурштину, які видобувають в Україні та вивозять за її межі можуть приносити в бюджет десятки мільярдів гривень, а не 1,5 млрд гривень, які згідно затвердженого Держбюджету на 2016 рік планується отримувати в дохідну частину з рентної плати за користування надрами для видобутку бурштину. Очевидно, що мова йде про промисловий видобуток, а не про десятки тисяч старателів.
Виникає запитання: яким чином планується отримувати 1,5 млрд гривень в бюджет країни? Завдяки підприємству ДП «Укрбурштин», 99% боргу якого ( відповідно до реєстру вимог кредиторів) перейшли до британської компанії, яку було створено зі статутним капіталом у 4 фунти (за даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі України). А це, до речі, могло унеможливити погашення заборгованості та повернення підприємства під контроль держави. Чи завдяки підприємствам з власниками-олігархами, які змінюють постанови, щоб безпроблемно отримувати необхідні дозволи для своїх компаній?
Нагадаю, зміни, внесені Постановою КМУ № 1173 від 16.12.2015 до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, змушують розглядати такі важливі питання, як надання в користування надр у 30-денний термін.
У разі недотримання цих термінів, можна вважати, що обласна рада надала так звану «мовчазну згоду». Насправді ж, під приводом здійснення геологічної розвідки, бурштин видобуватиметься старательськими способом. І знову запитання: а хто поповнюватиме місцевий та державний бюджети?
Важко навіть припустити, яку роль в нашій країні відіграють олігархи, якщо можуть впливати і на уряд, який приймає такі рішення, і на депутатів Верховної Ради, які за них голосують.
Єдиний вірний шлях – надати старателям право законно добувати бурштин, платити податки, проводити рекультивацію. А видобутий бурштин реалізовувати на прозорих торгах у новостворених біржах, що передбачається положеннями законопроекту. Визнаю, наскільки ж я був наївним, думаючи, що хтось з чиновників підійде до вирішення цієї проблеми по-державницьки і дбатиме про наповнення дохідної частини бюджету країни, а не гаманців олігархів.
І, на жаль, таких галузей, які б могли приносити мільярди додаткових надходжень до бюджету, а натомість збагачують і без того багатих людей – їх чимало. Прикро. Бо жага до мільйонних прибутків і досі сильніша за повернену віру після Революції Гідності, за світлу пам’ять про Героїв Небесної Сотні, за полум’яні обіцянки про краще майбутнє, у які щиро вірить український народ.
Схаменіться! Можна і щодня виголошувати жалісні промови в пам’ять про загиблих під час Революції Гідності, а при цьому продовжувати «гвалтувати» державу та нещадно відбирати у людей останню надію.
Але хіба ж так віддають данину поваги кращим синам, які поклали життя за майбутнє і за Україну?!
Сергій Євтушок, народний депутат від «Батьківщини», Лівий берег, 4 березня 2016р.
