В Україні існують особи та акти посадових осіб, на які фактично не розповсюджується юрисдикція суду (всупереч статті 124 Конституції України).
Саме таку логіку застосував сьогодні «новий, відреформований Верховний Суд, закриваючи провадження у справі за моїм позовом до Президента України про незаконність призначення пана Жебривського аудитором НАБУ.
Вони чомусь вважають,що так звані індивідуальні акти президента можуть бути оскаржені тільки тою особою, яку президент призначив на посаду. Абсолютно не коректна логіка. Під час розгляду цього клопотання в суді я задав низку риторичних питань.
- А що робити, якщо Президент України призначить на посаду, наприклад, неповнолітню особу? Або недієздатну? Або померлу?
- Якщо цей акт президента не підлягає розгляду в адміністративних судах, то в яких судах він може бути оскаржений?
Давно не був на судових процесах особисто. Нічого не змінилось. І далі відбувається профанація судового процесу. Наприклад сьогодні суд спочатку приєднав поданий стороною президента доказ (письмовий документ) до матеріалів справи (задовольнивши клопотання після заслуховування думки всіх учасників процесу), а коли я попросив час на ознайомлення із цим документом, то вони (судді) просто повернули цей документ президентській стороні. Вони сказали, що передумали долучати його до матеріалів справи.
І сміх, і гріх. Дуже поспішали. Але не надали повного тексту ухвали.
Чекаю. Звичайно буду оскаржувати і у Великій палаті. Також скористаюсь своїм правом на подання конституційної скарги (якщо будуть підстави).
Сергій Власенко, народний депутат від «Батьківщини», Facebook, 6 вересня 2018р.
