Давайте будемо щирими і відвертими:
Адвоката не можна і не правильно ототожнювати з його клієнтом. Це аксіома. Але в разі, якщо ти лише адвокат і не претендуєш на інші позиції в суспільстві. Я теж був «чистим» адвокатом до переходу в політику у 2008 році.
- Якщо ти називаєш себе борцем із корупцією, антикорупційним активістом тощо, то ти перестаєш бути «чистим» адвокатом/юристом (звичайно я маю на увазі не юридичні аспекти, а скоріше соціально-моральні). Ти не маєш морального права представляти в суді (захищати у кримінальному провадженні) осіб, замішаних у сумнівних (корупційних) операціях. Не можна півдня боротися із корупцією, а півдня представляти в суді (захищати) осіб, які проводили сумнівні корупційні операції, доводячи, що ФОРМАЛЬНО вони закон не порушували.
- Якщо ти пішов у політику, то ти перестав бути адвокатом/юристом (див. п.2) і став політиком із юридичною освітою.
Це все є дуже важливим для розуміння, особливо в світлі останніх подій. До того ж, на мій погляд, є очевидно некоректним та неприпустимим:
- Залишаючись «антикорупційнером», приймати захист в дуже і дуже сумнівній справі.
- На моє глибоке переконання, точно неприпустимою з точки зору адвокатської етики є ситуація, коли адвокат спочатку вивчає матеріали справи, а потім відмовляється від захисту, бо вважає, що його клієнт винуватий. У такій ситуації, клієнт може відмовитись від адвоката, а не адвокат від клієнта. За такою логікою у Онопрієнка ніколи б не було захисників.
На жаль, у нас і тут все змішалося в купу.
P.S.: Спеціально не називав жодних прізвищ та назв компаній. Мова не йде про конкретну(-і) справу (-и). Мова йде про принцип, яким деколи нехтують.
Сергій Власенко, народний депутат від «Батьківщина», Facebook, 15 жовтня 2017р.
