Вадим Івченко, народний депутат, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин, «Голос України», 19 червня 2015р.
Наповнити ідею якісним змістом
Реалізація реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади – це єдиний демократичний шлях для нашої країни. За задумом, вона повинна наділити місцеві органи влади такими фінансовими та економічними повноваженнями, аби ті змогли надавати своїм громадянам якісні адміністративні та соціальні послуги та самостійно розпоряджатися бюджетом не дивлячись у бік Києва.
Тільки тоді місцева влада буде зацікавлена в його наповненні і раціональному розподілі відповідно до потреб та специфіки регіону. Всі ми це розуміємо, але так, як влада розпочала її проводити — думаю всі «благі намірі» будуть зведені нанівець.
Що відбувається під гаслом реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади. Об’єднання громад! Термінове! Як на мене, то примусове. Бо потрібно встигнути все вирішити вже до місцевих виборів, які заплановані на кінець жовтня. Роз’яснювальна робота проводиться вкрай негативно. До сіл доходять тільки чутки. А на місця вже спущено «перспективний план» у якому вже давно все намалювали, об’єднали, кордони розробили — як простому голові сільської ради оте все вже намальоване та затверджене заперечувати? І чи почують його?
Перспективний план, як майбутній дороговказ
Звичайно, якщо говорити про добровільне об’єднання, перспективні плани мають складатись в районах, а в областях затверджуватись… Що зараз відбувається? Там де «переламали через коліно» обласні ради — там ці плани затверджено. Дніпропетровщина — голосував опозиційний блок — депутати регіонали, Херсонщина — депутати регіонали.
Ми, фракція «Батьківщина», звернулись до депутатів всіх рівнів – якщо перспективні плани не обговорюються в громадах і ними не підтримуються, то депутати не мають право іти проти людей. Спочатку обговорення — потім перспективний план! Бо якщо він буде затверджений, внесення змін в нього, повірте, буде дуже «довга пісня».
Щодо доступності послуг. Коли мені каже один з розробників концепції адміністративно-територіальної реформи, що розробники ставлять за мету максимально 8 кілометрів доїхати до центру громади, я хочу надати приклад з Миколаївщини де 65 кілометрів до центру громади. Це Березанський район — хай поїдуть в ту громаду і доведуть свою теорію. Коли малювали перспективний план громади, до нього включили два села, які знаходяться за лиманом, а лиман щоб об’їхати — 65 кілометрів! Тобто раніше було 300 метрів до сільського голови дійти, чи до іншого районного центру, Очакова, недалеко, а тепер 65 кілометрів в громаду. І такі «неточності» є в планах по всій країні.
«Батьківщина» минулого скликання зняла цей законопроект тому, що домовлялись за перспективні плани та повноваження старост. І нам обіцяли, що вони будуть погоджуватись з асоціаціями ОМС, з керівниками сільських та селищних рад — але не погоджуються! У мене є листи з Запоріжжя, Франківщини, Київщини що ніхто з ними нічого не погоджує — просто доводять до відома. А на фоні того, що у громад відібрали право розпоряджатись коштами — існує можливість надавити для «добровільного» об’єднання. Кажуть – об’єднаєтесь згідно цих перспективних планів, дамо кошти на ваші потреби.
Дали три старі сіялки і наказали зробити з них новий комбайн…
Виникає питання: як же проходить формування цих перспективні планів? Насправді, є методика об’єднання. В якій головне – наявність інфраструктури. А чи багато ви знаєте сіл де є інфраструктура? Зазвичай, є три будинки – будинок культури, сільська рада, і в деяких є садочок або школа. Все. У селищах — трохи більше. А в містах районного значення звичайно вона в наявності — є адміністрація, є рада є соціальні об’єкти, пенсійні фонди, пошта… є будівлі де все це можна розміщувати. Тобто селу і братись нема чого аби стати центром об’єднаної громади. То що, всі села приєднувати до міст?
Обласні державні адміністрації формують плани згідно цієї методики — по іншому вони не можуть, вона затверджена Кабінетом Міністрів! Передають на обласні ради. А ті кажуть — нас громади обирали, як ми можемо за таке голосувати – і масово відмовляються. Зокрема це стосується Запорізької, Сумської, Одеської, Кіровоградської, Черкаської та Чернігівської областей.
Реформа не підготовлена, або провадиться із поспіхом. Люди з острахом дивляться на те, що відбувається. Потрібно було не починати з того, щоб усе зібрати та поділити, на кшталт радянської «колективізації», а використати перехідний період, розробити зрозумілий механізм переходу, вирішити що робити з передачею майна, повноважень… А то як у сумному анекдоті — дали три старих сіялки і наказали зробити з них новий комбайн!
Зламати легше — а ось побудувати? І яка відповідальність тих «горе лобістів»?
Як на мене, без цільового виділення грошей на ремонт доріг, будівництва нових об’єктів в селах і селищах, без вирішення питання відкритості земельного кадастру (в якого внесено тільки 18% площі), без передачі землі у розпорядження територіальних громад, зрозумілої аграрної політики, тощо — ця реформа може перетворитись в просту оптимізацію сільських рад і вона пройде за рахунок села, а це неприпустимо!
