Народний депутат від «Батьківщини», голова Конфедерації вільних профспілок Михайло Волинець в інтерв’ю виданню «Високий Замок» розповів про небезпеки урядового закону про працю.
— У законопроєкті Тимофія Милованова передбачено застосовувати короткострокові трудові договори — від одного дня до двох місяців. Це наче добре для сезонних працівників. Але є велике «але». Якби я був роботодавцем, я б усіх своїх працівників перевів на місячні контракти. І щомісяця вони б мали поновлювати контракти. Працівник тоді переживатиме щоразу, чи підпишуть з ним контракт на наступний місяць. І буде максимально лояльний до роботодавця. Особливо це небезпечно для невеличких містечок, де є одне велике підприємство і більше роботи нема. Роботодавцю дають право звільняти працівника при втраті довіри. От нема у мене настрою, зустрів вранці працівника і кажу: «Я не маю довіри до тебе, ти звільнений». Таким чином формують рабські умови для працівників. Досі у законодавстві є норма про те, що понаднормова праця має оплачуватись у подвійному розмірі. Тепер пропонують лише на 20% більше. Цей законопроєкт фактично легалізує 12-годинний робочий день та шестиденний тиждень. Людям залишають право звернутись до суду. Але суди у нас досі не реформовані. Зрештою, ми не привчені йти до суду, ми юридично недостатньо освічені у цьому плані, у нас нема грошей на адвоката. Ми лише зараз у парламенті ліквідували адвокатську монополію. Профспілки не мали права представляти у суді інтереси найманих працівників, маючи своїх юристів. Верховна Рада, спираючись на підтримку Кабінету Міністрів, намагається не тільки докорінно змінити трудове законодавство під виглядом реформи, а й суттєво обрізати права людей найманої праці.
— Чи справді чинний Трудовий кодекс настільки застарів, що його треба було кардинально осучаснювати?
— У нас нормальний пострадянський збірник законодавчих актів, який адаптований до сучасних ринкових умов. Зміни внесені більше ніж до третини статей. Він осучаснений. Порівняйте. Чинний Кодекс законів про працю містить 265 статей. Замість цього вони пропонують закон про працю на 98 статей. При цьому вони пропонують скасувати закони «Про відпустки», «Про оплату праці». Зараз є законодавство, яке ґрунтовно розписує трудові відносини, а тепер пропонують лише рамкові умови. Відтак роботодавець на свій лад зможе трактувати законодавство і формувати соціально-трудові відносини так, як йому зручно. У прикінцевих положеннях передбачено денонсувати 38 конвенцій Міжнародної організації праці з 65-ти, ратифікованих в Україні. З восьми базових основоположних конвенцій хочуть денонсувати шість. Конвенції МОП передбачають мінімальні норми і конвенції у світі, нижче яких не можна спускатись. В умовах економічної і політичної кризи, в умовах війни не можна погіршувати трудове законодавство. Це ще більше вплине на втрату робочих місць, посилить неконтрольовану міграцію з країни насамперед молодих кваліфікованих людей. Крім того, у прикінцевих положеннях також передбачено, що втратить силу Закон «Про профспілки». Цей закон регламентує права і гарантії профспілок, які, згідно з конвенціями МОП, покликані представляти інтереси найманих працівників перед органами влади. Саме профспілки уповноважені укладати колективні договори і угоди. У законопроєкті Милованова передбачено, а також від голови комітету соцполітики ВРУ Третьякової доповнено, що колективні договори і угоди може укладати будь-яка громадська організація, яка матиме на це доручення від трудового колективу. Це буде непрофесійно.
Оскільки у законі міститься багато порушень міжнародних норм, то після його прийняття ми можемо подати скаргу до МОП. Ми також будемо звертатись до Конституційного Суду, адже він порушує і конституційні норми. Зареєструвавши той законопроєкт у парламенті, вони порушили низку законів. Вони мали б нас за місяць попередити про те, що вносяться суттєві зміни до трудового законодавства. Вони порушили принципи соціального діалогу. Тому ми разом з головою Федерації профспілок літали у Брюссель, де зустрілись з лідерами світових профспілок, туди ж прибули керівники МОП з будапештського та женевського офісу. У МОП були щиро здивовані, як наша влада може зневажливо ставитись до норм і стандартів, які виписані впродовж ста років.
— Може, вона про ці стандарти просто не знає?
— На початку вересня в Україну приїжджав генеральний директор будапештського офісу МОП Маркус Пілігрім. На зустрічі у київському офісі МОП він розказав, що вже зустрівся з міністрами економіки, фінансів, соцполітики, головою соціального комітету ВРУ та іншими представниками парламентської більшості. І без всякої дипломатії визнав, що у розмові з ними зрозумів, що більшість з них ніколи не чули, що таке конвенції МОП. Він був цим дуже стривожений. Тоді Пілігрім запропонував представникам влади провести навчання і надавати практичну допомогу при реформуванні трудового законодавства. Але до них так і не звернулись. Минулого тижня у Брюсселі лідери світових профспілок заявили, що 25 лютого вони готові провести день спільних дій усіх профспілок світу на підтримку українських профспілок. Поки що ми вирішили боротись своїми силами. Інакше це може закінчитись або торговельно-економічними санкціями проти нашої влади, або персональними санкціями до них, або пікетуванням їхніх візитів до інших країн.
— Якщо закон про профспілки втратить чинність, чим це загрожує працівникам?
— Нещодавно у Києві страйкували працівники компанії Glovo. Представники роботодавця наче пішли на поступки, але виявили, хто організатор страйку. І тих людей «пішли». Їх не прямо звільнили, а диспетчер перестав передавати замовлення. Натомість у Німеччині все відбувалося б кардинально інакше. Наприклад, коли там на 3% зросли ціни на бензин, бо подорожчала нафта, профспілка Lufthansa почала порушувати питання про підняття зарплати. Компанія каже: а ми тут до чого, ми самі зазнаємо збитків, бо авіапальне теж дорожчає. Влада каже: ми яке маємо відношення до вашої зарплати, спілкуйтесь з компанією. В результаті профспілка закликала до страйку і паралізувала авіарух у всьому світі. Але при цьому профспілкових лідерів ніхто не звільняє, не переслідує. Влада там розуміє, що не можна затискати профспілки, бо роботодавці відчують перевагу і почнуть утискати працівників. Почнеться розшарування суспільства, бідних стане більше, а купка багатих стане ще багатшою. Напруга у суспільстві від цього лише зросте. Натомість у нас олігархи управляють політикою і політиками. А їм вигідно, аби основна частина населення була абсолютно бідною і безправною.
— Але часто працівники виходять з профспілок, мотивуючи це тим, що платити внески треба щомісяця, від профспілки отримують хіба подарунок на Миколая. Натомість якщо виникає конфлікт з роботодавцем, профспілка не втручається…
— Членство у профспілках — добровільне. Це право вибору, чи бути у «жовтій» профспілці й сплачувати туди внесок як додатковий податок, чи об’єднатись або самому створити справжню незалежну профспілку європейського типу. До речі, у проєкті закону Милованова передбачено, що на підприємстві не може бути більш як дві первинні профспілкові організації. Це значить, що є стара кишенькова, підконтрольна адміністрації, вони створять ще одну, тож можливості створити третю, незалежну, вже не буде. На жаль, справді часто профспілки підконтрольні адміністрації, тож стають на бік роботодавця і проти робітника, з якого отримують гроші. А за профспілкові гроші керівництво відпочиває за кордоном. Звісно, такого не повинно бути. Закон про профспілки, а також рішення Конституційного Суду гарантують людям право вільно об’єднуватись у профспілки, а не вступати у ту, в яку вказав керівник. І таке право передбачене 87 конвенцією МОП, яку вони збираються денонсувати.
Михайло Волинець, народний депуат від «Батьківщини», «Високий Замок», 31 січня 2020 року.
