Андрій Павловський, народний депутат України попередніх скликань, член партії ВО «Батьківщина» – гість передачі «Ваша Свобода» на Радіо Свобода.
Тема програми: «Тарифи на ЖКГ і субсидії. Чому гальмує система державної допомоги?»
Проблему субсидій також обговорювали Віталій Музиченко, директор департаменту державної соціальної допомоги Міністерства соцполітики, ведуча Інна Кузнецова.
Радіо Свобода: Панове, чому так відбувається? Тільки половина населення України з тих, хто нібито мав скористатися субсидіями не зробив цього… Все ж так держава ще не скомпенсувала зростання тарифів. Чому ж так? Як Ви думаєте, пане Павловський?
Андрій Павловський: Безумовно, це менше половини від того, що планував уряд, що більше 4 мільйонів родин повинні отримати ці субсидії. А, з іншого боку, сам факт того, що люди масово, мільйони людей повинні звертатися за субсидією, то це дуже негативна ознака, яка вказує на кризовий стан економіки, на масове зубожіння людей.
Тому що завдання уряду так мотивувати реальний сектор економіки, промисловість в першу чергу, щоб люди мали гідну зарплату, роботу, гідну пенсію і могли спокійно оплачувати всі види житлово-комунальних послуг.
І, до речі, за прикладом тієї ж Європи, де в середньому родина сплачує не більше ніж 10% від своїх місячних доходів за комунальні послуги. У нас в опалювальний сезон для деяких малозабезпечених родин доведеться віддавати більше половини своїх доходів саме за оплату комунальних послуг. Зрозуміло, все інше буде йти на харчі. На все інше, тобто вже на одяг, на освіту дітей грошей вистачати не буде.
Радіо Свобода: Очевидно, пан Музиченко Вам заперечить, що не може від родини більше половини доходу йти саме на оплату.
Андрій Павловський: Ні. Чому? Експерти наші прораховували. Якщо родина отримує, наприклад, з двох чи з трьох людей по декілька тисяч на кожного, а платіжка прийде за двокімнатну квартиру більше ніж тисячу гривень, то це буде суттєве навантаження.
Радіо Свобода: То ж та частина якраз і має бути покрита субсидією.
Андрій Павловський: Субсидія (ми, експерти, так прораховували) за це буде порядку 300 гривень. Це не буде суттєвою допомогою.
Але хоч ці «сльози» отримати при суттєвому погіршенні купівельної спроможності, погіршенні добробуту наших громадян.
Але це не вина Міністерства соціальної політики. Тому що ми повинні розуміти, що Міністерство соціальної політики – це такий великий розподільник державної соціальної допомоги, і вони розподіляють те, що до них надходить з Міністерства фінансів. От як держава в цілому спрацює, які будуть надходження до бюджету, то, зрозуміло, і буде що розподіляти соціальним службам.
Радіо Свобода: Якраз прем’єр і сказав про те, що гроші знайдено, і тут завдання органів місцевої влади.
Андрій Павловський: Я ще тут хотів би додати, що мене дивує. Що у нас все ж таки залишається застаріла методологія, хоча спрощена, 1995 року ще, коли субсидії даються, але люди цього не відчувають – вони транзитом проходять на рахунки приватних власників енергопостачальних компаній. І це фактично ми даємо субсидії не людям, а приватним енергопостачальним компаніям.
І, зверніть увагу, яка цікава сума і збіг – 24 мільярди гривень! Це та сума, яку ми щороку списували борги приватним компаніям перед державним бюджетом. А тепер цю суму віддають так само тільки людям.
Радіо Свобода: Чи можна тут змінити щось?
Віталій Музиченко: У будь-якому механізмі є позитивні і негативні сторони. Не придумано ще універсального механізму, який задовольняв би всіх.
На сьогоднішній день механізм дозволяє забезпечити, по-перше, адресне надання соціальної підтримки. І все ж таки ця допомога перераховується безпосередньо на рахунок цієї сім’ї, якій призначена субсидія, в організації надавача послуг.
Андрій Павловський: І воно транзитом відразу находить постачальнику.
Радіо Свобода: Ми запитали у перехожих на вулицях Києва, чи зверталися вони за субсидією. От які відповіді мали:
Респондентка: Я не знаю. Я її не оформляю, тому що не довіряю, що з нас не поздирають і те, що у нас ще є.
Респондент: У нас субсидію дуже важко оформити, із затримками страшними. Я живу у селі на Івано-Франківщині. Скажімо так, що ще ніхто у нас не оформив субсидій. Хоча на даний час документи подали вже всі. Документи поздавали, а сказали, що ще не можуть все оформити нормально.
Респондентка: Без всяких труднощів. Пішла і здала документи. Оформила. Я задоволена.
Респондентка: Я чекаю, але я не місцева. Я проїздом. Я з міста Запоріжжя. Поки що подали заяву, ще у травні, але на руки ще не отримали. Ще на обробці документи.
Респондент: Ні, не важко. Я оформляв. Чекав недовго, два тижні.
Респондентка: Ще ж мають можливість тільки пенсіонери? Ні? Не знаю. Може, я й оформила б.
Радіо Свобода: Відповіді залежать від того, з якого регіону людина. Тому що в одних регіонах це відбувається дуже швидко, в інших – довго.
В одному зі ЗМІ Житомирської області керівники районної адміністрації скаржаться на те, що у них просто завал паперів, помилки в електронних базах, а вони нічого з цим не можуть зробити. Чому так відбувається?
Віталій Музиченко: Якщо взяти безпосередньо Житомирську область, то вони опрацювали ті заяви і декларації, які прийшли. Понад 80%. Тобто, незважаючи ні на що, робота йде, система працює.
При цьомуправильно було відмічено, залежно від того, з якого регіону громадяни, вони мають ту чи іншу картину, і це характеризує роботу саме місцевих органів виконавчої влади. Адже методологія одна, правила для всіх єдині, але тільки чомусь в окремих областях, я сказав би, навіть ми маємо 85-90% від опрацьованих заяв і декларацій…
Радіо Свобода: А в Московському районі Харкова – 9%.
Віталій Музиченко: А в деяких областях або навіть районах ми маємо ситуацію 15%, 20%, 30%, 40%.
І для того якраз і було винесене сьогодні на обговорення, на нараду до прем’єр-міністра це питання щодо оптимізації або активізації роботи тих регіонів, які мають незадовільну характеристику щодо призначення житлових субсидій.
Радіо Свобода: Ця оптимізація може допомогти? Що для цього потрібно? Щоб у когось з керівників «голови полетіли»?
Андрій Павловський: Дійсно, треба подивитися, як скоординована робота міністерства, як пояснили місцевим органам соціального забезпечення, як допомагати людям.
Об’єктивно, скажімо, дійсно система спрощена. Не буду повторювати, що треба всього два документи. Але все рівно старшим людям, пенсіонерам навіть це важко оформлювати. І я навіть пропонував би розглянути такий режим, щоб пенсіонери, у Пенсійному фонді відомо, який розмір пенсій, так само відповідним службам відомо, яке у них житло, щоб вони отримували в автоматичному режимі.
Радіо Свобода: Запитання ще одного додзонювача.
Додзвонювачка: Я пропрацювала 40 років на транспорті у Києві, а прописана у Коцюбинському. На сьогодні я ніяких прав не маю. Хоча все виплачувала: і пенсійні, і соцстрах. Все виплачувала у Києві.
І ще. Чому, пропрацювавши 40 років, я маю ходити з простягнутою рукою до Яценюка, до всіх? Настільки ви принижуєте нас! Ви не уявляєте, як мені боляче, що я 40 років пропрацювала, і не я одна, а нас мільйони таких, і я сьогодні маю з простягнутою рукою ходити!
Андрій Павловський: Сам факт субсидій – це негативний факт. Це показує, що у нас багато людей зубожіло.
І, з іншого боку, навіть психологічно… Людина, яка 40 років, як наша слухачка, відпрацювала і повинна мати гідну пенсію, щоб самостійно оплачувати за своє житло, вимушена йти фактично з простягнутою рукою за державною милостинею – просити цю субсидію. Люди це сприймають масово як приниження людської гідності. Уряд не повинен до цього допускати. Будь-якими іншими шляхами. Не можна було робити це масово.
Дійсно, є дуже багато малозабезпечених сімей. Їм треба давати адресну цю допомогу. Але коли це набуває масового масштабу, люди, населення, народ України сприймають це, як приниження людської гідності. І уряду потрібно зробити так, щоб якомога скоріше ми виходили з кризи, а люди мали добробут.
Повну версію програми: «Тарифи на ЖКГ і субсидії. Чому гальмує система державної допомоги?» на Радіо свобода можна переглянути за посиланням.