Для України якість наших доріг – питання не другорядне, а їх стан змушує повернутися до базових речей, пов’язаних з вибором самої концепції їх будівництва.
Нинішня практика проектування та будівництва доріг в асфальтобітумному виконанні, на мій погляд, помилкова, адже нафтопродукти – це пряма прив’язка до Росії з її необмеженими нафтовими ресурсами.
Виникає і проблема якості, і довговічності асфальтного покриття та інші проблеми.
Інша справа була б, якби ми використовували власні необмежені можливості при бетонному будівництві таких доріг.
Та головне: для такого будівництва у нас є все – щебінь, метал, цемент, пісок та вода!
Для цього могли б слугувати сотні гранітних кар’єрів, які є в усіх регіонах України. Те ж з металургійними та металопереробними підприємствами Криворіжжя, Полтавщини, Півдня України.
Цементних гігантів у нас також було вдосталь, існувала навіть асоціації величезних цементних заводів під назвою «Хорда». Щоправда, свого часу її «відтиснули» у Миколи Жердицького на користь Французької фірми «Ляфарж».
За це батьки української корупції Кучма та Сергій Тігіпко отримали ордени Почесного легіону Франції. Правда, говорять, що не тільки ордени.
Я впевнений, що після приходу до влади Юлія Тимошенко, яка тонко відчуває такі речі, повернеться до такої потрібної для України концепції, а ми матимемо якісні і довговічні дороги!
Володимир Бондаренко, голова фракції «Батьківщина» в Київраді, Facebook, 23 травня 2018р.
