Про проблеми столиці та київського господарювання в інтервю «Газеті по-українськи» розповів голова фракції «Батьківщина» в Київраді Володимир Бондаренко.
Київська влада зараз не є монолітною. Міський голова Віталій Кличко обмежений у повноваженнях. Комплектування мерії не зовсім залежить від нього. Вказівки, кого куди взяти — дають «згори». Особисто призначав хіба керівника департаменту освіти. У столичній медицині — безлад, — розповідає Володимир Бондаренко, голова фракції «Батьківщина» в Київраді, який позаторік 4 місяці очолював столичну міську держадміністрацію.
Говоримо в його громадській приймальні на вул. Гната Юри. В кабінеті висить виткана шовком картина, як Володимир Великий хрестить киян. На іншій стіні — полотно із зображенням збудованої Бондаренком церкви. Володимир Дмитрович розповідає про кадровий потенціал теперішньої столичної влади.
Водні ресурси міста під впливом менеджменту корпорації «Рошен». Проте недавно комісія житлово-комунального господарства Київради не дозволила безоплатно використовувати свердловини питної води «Рошену» й лікувальному центру «Феофанія». Це порушує баланс питних джерел і зменшує прибутки водоканалу на десятки мільйонів гривень. —
На транспорт впливає бізнес-партнер президента, а нині — перший заступник секретаря Ради нацбезпеки й оборони Олег Гладковський (голова наглядової ради корпорації «Богдан»). Він забезпечує місто черкаськими автобусами.
На земельні справи впливають менеджери «Ленінської кузні» (належить Петрові Порошенку. — ГПУ).
Серед заступників Кличка проблемами міста займається лише Петро Пантелеєв. Він відповідає за житлово-комунальну сферу.
– Які зараз стосунки Віталія Кличка із центральною владою?
– Напружені. У прем’єра Гройсмана ставлення до столичного мера — таке собі. Кличко намагається вибивати місту компенсації від уряду. Але — безрезультатно. —
– Що вдалося зробити у Києві за останній рік?
– Влада взялася ремонтувати дороги. Хваляться, що такого в столиці не було багато років. Але насправді — це розбазарювання грошей. Влітку відновили тротуар і паркан біля метро Університет, неподалік Ботанічного саду імені Фоміна. Використали дорогий, якісний асфальт із полімерами. Але комунікації не замінили. Зараз покриття просіло, з’явилися впадини. Капремонт основних шляхів необхідно проводити після повної заміни каналізаційних труб, водопостачання чи теплотраси, телефонних кабелів, електромереж. —
Ще одна помилка — прокладуть асфальт, а потім міняють люки. На цьому теж «наварюють» мільйони. Наприклад, у США люки облаштовують не вздовж дороги, а збоку. Це спеціальні канали з пластиковим коробом. Працівники відчиняють його й виконують свою роботу. Жодних незручностей для руху транспорту.
– З чого складаються нові комунальні тарифи?
– Почнемо з електроенергії. В Україні вона п’яти типів. Вироблена від спалювання вугілля, торфу, дров. Або ж від мазуту. Третій тип — енергія від гідроелектростанцій. Є ще атомна й альтернативна. По них вивели середній тариф, хоч собівартість у кожної — різна. У тариф також закладають зарплату трудового колективу. Навіть фуршети для зустрічей з іноземними інвесторами. До деяких тарифів включали затрати на очищення дворових туалетів — хоч їх давно немає. Домінантним у тарифоутворенні став газовий фактор. Сьогодні «стогне» ахметовське Київенерго, бо мають розраховуватися з постачальниками газу наперед.
– Газ подорожчав із 657 до 1300 гривень за гігакалорію. Чому так багато?
– Зараз столиця та інші міста опалюються змішаним газом власного видобутку та з-за кордону. Ми добуваємо блакитного палива до 30 мільярдів кубометрів за рік. Вони здатні покрити житлово-комунальні потреби населення. Імпортованим могли б користуватись приватні підприємства. Але владна верхівка не хоче цього. Раніше газове господарство столиці належало структурам олігарха Дмитра Фірташа. Зараз його частка зменшилась на користь оточення президента. Змінили наглядову раду Київгазу. На газу бізнесмени заробляють шалені гроші, експортуючи за кордон. Потім держава звідти його купує. Компанії, що контролюють постачання газу споживачу, роблять його неякісним — підмішують інертний. Якось проводив експеримент із родичем із російського Санкт-Петербурга. Говорили по скайпу. Разом поставили на однакові конфорки газової плити трилітрові каструлі з водою. У нього вона закипіла на третину часу скоріше, ніж у мене.
– Субсидії потрібні?
– Пересічній людині вона помічна. Але механізм — корупційний. Немає фактору стимулювання економії. У результаті гроші йдуть напряму олігархам. Кияни скаржаться на великі тарифи за опалення. На 30 відсотків більше платять споживачі, які живуть у будинках із лічильником. Щоб менше платити, треба термоізолювати всі будинки й поставити прилади обліку на кожен. На всю Україну це коштує близько 10 мільярдів гривень. На Київ — 2 мільярди. —
– Як формують тарифи на воду?
– Понад половину її вартості залежить від ціни на електроенергію та очистку. Багато споживають застарілі насоси. Через це вартість підкачки становить 35 відсотків загального тарифу водопостачання. У розвинених країнах — до 8 процентів. Також у тариф вкладають очищення, довжину водогону до місця споживання. Є такий показник — нормативні втрати води від забору до споживача. У нас він становить 18 відсотків, у Німеччині — 2, у Польщі — 5. Зараз на Київводоканал впливають близькі до президента структури. —
– На чому у столиці крадуть найбільше?
– Прибутковою є поховальна справа. Позаторік я виявив у моргах багато «безгоспних» трупів. Тобто невпізнаних, щодо яких триває слідство. Їх не можна було спалити в крематорії, бо раптом знадобилася ексгумація. А ховати — ніде. Із 200 місць у холодильнику було два вільні. Знайшли місце на кладовищі лише після мого втручання, похоронили. У Києві є 32 цвинтарі. На більшості можна підхоронювати. На цьому й заробляють. Гроші йдуть «у тінь». —
– Також дуже прибуткове зелене господарство. У чиїх руках зараз найприбутковіші бізнеси?
– Непогано заробляють на виїзній торгівлі. Зокрема кавомобілі. Вигідно працювати зі сміттям. Особливо сортувальним — склом, металом, пластиком. Але цей бізнес — не монопольний. —
– Не можуть дати лад забудові на Трухановому й Жуковому островах, на берегах Дніпра. Як це зупинити?
– Леонід Черновецький, коли був мером Києва, створював цілі товариства забудовників. Віддавав підставним студентам по клаптику землі. Пізніше з них формували наділи по 60 гектарів. Ділянки отримали Раїса Богатирьова, чимало інших «регіоналів». —
Труханів острів теж заселили видатні люди. Наприклад, колишній штангіст Анатолій Писаренко. За Віталія Кличка розікрали шматок острова. Зараз там — особиста тренувальна база мера. Він катається на водних лижах.
Володимир Бондаренко, голова фракції «Батьківщина» у Київраді, Gazeta.ua, 31 жовтня 2016-го.
