Не так давно, 25 серпня 2010 року, Київська міська рада звернулася до Верховної ради України з питанням про внесення змін до Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ» стосовно необхідності подальшого існування районних рад.
Як відомо, того часу біля керма Києва був Леонід Черновецький з цілою купою родичів, які міцно опанували грошові потоки на столичній ниві, тож мерові просто заважали відносно самостійні районні ради з власними виконавчими органами.
Уже через декілька днів, 7 вересня того ж року, Верховна Рада ухвалила відповідні зміни до зазначеного закону, визначивши, що районні ради можуть утворюватися за рішенням територіальної громади міста Києва, прийнятого шляхом проведення місцевого референдуму, або рішенням Київської міської ради.
А якщо якийсь орган може утворювати, то може і скасувати.
Цей закон блискавично був підписаний тодішнім президентом Януковичем вже 8 вересня, а 9 вересня Київрада вирішила ліквідувати райради (рішення №7/4819) «Про питання організації управління районами в місті Києві».
Тоді за це рішення проголосували 95 депутатів з 110 зареєстрованих в залі (Партія Регіонів, Блок Леоніда Черновецького та Блок Кличка.)
Так збулася давня мрія Черновецького. Під контроль його зятя Вячеслава Супруненка потрапили питання виділення земельних ділянок, і їх за одне засідання тисячами гектарів почали роздавати «потрібним» людям…
Син Степан «відповідав» за тендерні закупівлі в системі міського господарства, а донька Христина – за специфічну сферу роботи з одинокими людьми похилого віку, які видавалися «керманичам міста» перспективними в плані звільнення житлової площі і переселення в будинки пристарілих.
Близькі родичі і куми взяли під контроль майнові комплекси, медицину, житлово-комунальну сферу, включаючи монопольні системи «Київенерго», «Київводоканал» та «Київгаз», майстерно витіснивши звідти попередників.
Цим самим було підготовлено ґрунт для переходу Києва під владу Януковича, що сталося «без бою», бо влада Леоніда Черновецького так обросла таким криміналом, що достатньо було його «витягнути» – і можна брати Київ під контроль «донецьких».
Виконавчу владу в районах почали здійснювати без будь-якого контролю громади районні державні адміністрації, які працюють і донині.
Таке рішення звузило сферу самоврядування в столиці, а величезні райони, які за чисельністю дорівнюють багатьом обласним центрам, були позбавлені права обирати власних представників до райрад.
Влада віддалилася від людей і стала недоступною для киян…Чиновники не можуть тримати зв’язок з людьми через спеціальну систему блокування для виборців і охорону, яка робить чиновників просто недоступною для мешканців міста.
Городяни добре пам’ятають той час, коли будь-хто міг безпосередньо потрапити до райвиконкомів, а до держадміністрацій – неможливо.
Депутати райрад, які, до речі, працювали на громадських засадах, приймали звернення людей в найближчих ЖЕКах і були комунікатором з представниками районного та міського керівництва.
Та й райвиконкоми мали значно більші можливості від нинішніх райдержадміністрацій, використовуючи спеціальні ремонтні служби в системі житлового та дорожнього господарства, зеленого будівництва.
Райони не допускали такого безладу, який характерний нині для неконтрольованої вуличної торгівлі, реклами, «диких» автостоянок тощо.
У районі розроблявся і затверджувався власний бюджет, а кожен депутат, обраний від кількох будинків, контролював використання коштів за його статтями на власному окрузі.
З приходом після Революції Гідності нової влади розпочалися певні процеси, які показали, що проста зміна керівників місцевого самоврядування без зміни самих принципів його організації нічого кращого не дала, а віддаленість влади від людей та її недоступність породила низку проблем.
У липні 2015 року за ініціативою окремих депутатів Київради ухвалено принципове рішення про відтворення райрад, а на черговій сесії Київради погоджено дату їх проведення – 27 березня 2016 року.
Цим рішенням (№787/1651) була також визначена граничнакількість депутатів по кожному району та визначена їх компетенція і повноваження.
П’ятирічна боротьба за відновлення районних рад у місті Києві нібито закінчилася перемогою.
Ухвалюючи це рішення разом з іншими фракціями та позафракційними депутатами, домінуюча тоді в Київраді фракція Кличка-Порошенка усвідомлювала, що, не підтримавши таку пропозицію, вона зазнає іміджевих утрат та отримає заслужені докори про недемократичність напередодні виборів 25 жовтня 2015 року.
Але вже тоді невеличка фракція «Батьківщина» вустами Тетяни Меліхової висловила припущення, що після їх проведення і в разі переобрання Віталія Кличка підконтрольна йому та президентові Петру Порошенку «Солідарність» зробить спробу повернутися до того стану влади, який існує.
Життя показало, що так воно і сталося. Уже після ухвали ЦВК про вибори 27 березня 2016 року та публікації календарного плану їх проведення 27 січня 2016 року невідома Громадська організація «Громадський контроль «Наждак» подала позов до Окружного адміністративного суду і одразу отримала ухвалу про забезпечення позову, яка зупинила постанову ЦВК.
Аналітики опосередковано пов’язують цю організацію, зареєстровану за домашньою адресою, з провладними політиками, які давно відомі як рекетири-рейдери.
Можна здогадуватися і про те, що нинішній виконавчій владі та й самому президентові, які стрімко втрачають рейтинг, дуже не хочеться віддавати владу в столиці, де, як гриби після дощу, ростуть магазини лише однієї відомої солодкої фірми, а земельні ділянки, виділені в історичних охоронних зонах, ще не освоєні.
Мер міста Віталій Кличко також відчув насолоду від абсолютної влади і ділитися нею, вочевидь, не збирається.
Та й судова система в Україні не змінилася і продовжує виконувати замовлення тих, хто незаконно використовує телефонне право.
Безумовно, очільники держави не хотіли б втрачати своє абсолютне право призначати керівників районів столиці. А то ще люди можуть не того обрати! І цей обранець, не дай Боже, почне орієнтуватися на інтереси виборців, а не заглядати в рот тим, хто його призначив…
Враховуючи нинішню ситуацію в столиці, Київська міська організація політичної партії ВО «Батьківщина» вважає за потрібне висловити свою позицію.
Ми рішуче засуджуємо подвійну гру політиканів і разом з іншими політичними силами будемо намагатися не допустити ігнорування основних принципів самоврядування в Києві.
Ми обіцяємо захищати інтереси городян всіма своїми засобами та можливостями.
Володимир Бондаренко, депутат Київради, голова Київської міської парторганізації «Батьківщини».
