Нещодавно побував у кількох селах Чернігівщини. У одному із населених пунктів до мене підійшла жіночка та просто почала плакати – «швидка» не встигла врятувати її чоловіка. Рятівна «золота година», про яку говорить МОЗ, для її родини перетворилася на нестерпні години очікування порятунку, якого так і не дочекалися.
За помилками МОЗу стоять не просто мільйони доль, за ними стоять мільйони скалічених життів. У Міністерстві говорили: дороги – головна проблема, через яку «швидка» може не доїхати на виклик. Та коли разом із командою ми почали розбиратися що до чого, виявилося, що дороги – це далеко не головне питання.
Коли нарешті завершиться процес створення госпітальних округів, який затягує само Міністерство охорони здоров’я, мережа медичних закладів буде «оптимізована». На кожні 150-200 тис. населення залишиться тільки 1-2 заклади інтенсивного лікування з відділеннями невідкладної екстреної меддопомоги. А отже радіус довозу пацієнтів збільшиться у декілька разів.
Замість того, щоб належним чином проаналізувати всі загрози, продумати додатковий бюджет, влада просто замовчує цю ситуацію і показує «роботу» в інших напрямках. А реформу «екстренки», яка розпочалася ще в середині 2012 року з прийняттям ЗУ «Про екстрену медичну допомогу», не можуть завершити до сьогодні! Та що говорити про успіх реформи, коли фінансування ЕМД у 2018 році буде меншим, аніж навіть у 2017 році. Окрім того, у бюджеті 2018 року не передбачили гроші на розвиток матеріально-технічної бази!
У 2018 році швидка приїде не на кожен виклик
Екстрена меддопомога фінансується з двох джерел – медсубвенції і цільової субвенції на закупівлю ліків. У Держбюджет 2018 року останню заклали на рівні 2017 року, хоча фактична вартість ліків зросла на 14,3%. Що ж до першої, то тут виникає не просто питання, а велика нісенітниця. Алгоритм розподілу субвенції на ЕМД залишається таким самим, як і минулого року. Та тільки саму субвенцію зменшили з 55,9 млрд грн до 51,4 млрд грн. А водночас зменшилася і частка грошей на екстрену меддопомогу – у містах обласного значення – зі 105,7 до 96,2 грн/ос, у ОТГ у сільській місцевості – з 73,7 до 67,1 грн/ос.
На 9%, у порівнянні з 2017 роком, зменшиться фінансування ЕМД, при тому, що інфляція складе 12,2%, мінімалка – зросте на 16,3%, курс долара – на 8%, дизельне паливо – на 24%. Витрати екстреної допомоги збільшаться як мінімум на 16,5%, відповідно і фінансування має зрости, але його у жодному разі не можна зменшувати, ще й на 9%!!
Вже навіть не кажу про необхідне оновлення автопарку (потреба – 6 383,5 млн грн) і те, що у більшості областей ще не створені єдині диспетчерські центри (потреба – 392,2 млн грн).
Систему ЕМД реально реформувати впродовж 2018-2020 років і розділити цю захмарну суму на три роки. Таким чином, у 2018 році потрібно додати в систему 2 258,57 млн грн.
МОЗ має створити подушку безпеки для медреформи
Екстрена меддопомога – це служба, яка сьогодні фактично закриває «хвости» інших напрямків. Не працює «первинка» – збільшується кількість викликів «швидкої». Закривається відділення районної лікарні – знову навантаження лягає на «екстренку». Система СЕС не працює – стається вибух інфекційних захворювань, і тут екстреній меддопомозі додається клопоту. При перебудові всієї медичної мережі – під час так званої медреформи – таких збоїв і провалів тільки побільшає. МОЗу просто необхідно терміново продумати всі можливі варіанти розвитку подій, створити подушки безпеки і перестати концентрувати увагу на псевдореформі. Бо коли туман розсіється, Україна може залишитися і без системи меддопомоги, і без системи ЕМД, яка у прямому сенсі слова першою рятує життя.
Валерій Дубіль, народний депутат від «Батьківщини», «Lb.ua», 22 листопада 2017р.
