З наступного року в Україні діятиме нова система фінансування всієї медицини – так говориться у Законопроекті №6327. Вкотре наголошую, законопроект № 6327 – це не реформа. Він не вказує на додаткові джерела фінансування, а перерозподіляє фінансові потоки. Щоб зрозуміти, за рахунок чого, а точніше кого, лікарям обіцяють заробітні плати у 18-20 тис. грн, і чи справді це буде, разом з командою провів розрахунки.
Медицина на селі потребує більше затрат
У сільській місцевості витрати на медицину більші, аніж у міській, бо щільність населення набагато менша, дороги погані, а щоб забезпечити за таких умов доступ до меддопомоги, потрібно мати додатковий персонал, приміщення і транспорт.
Регулярно відвідую сільські ФАПи і амбулаторії, і це твердження стає зрозумілим як тільки переступаєш поріг – приміщення старі, препарати фактично відсутні, а ще спробуй туди дібратися!
Стара система фінансування різницю враховувала. А от прописана у законопроекті №6327 нова – прирівнює сільського лікаря до міського.
Розрахунок фінансування первинки на селі (2017)
Якщо порахувати за формулою з постанови Кабміну «Про затвердження формули розподілу обсягу медичної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам» №618 від 29 серпня 2015 року і змінами, які були внесені постановами у 2016 році, то у 2017 році на первинну медичну допомогу на селі з держбюджету пішло 4,03 млрд грн (або 307,79 грн на особу).
До речі, там, де громади сформувалися, гроші на фінансування власної, місцевої медицини (ФАПи, амбулаторії) використали у повному обсязі. Не вистачило їм на забезпечення функціонування і на програми розвитку. А тепер порівняйте 307,79 грн на особу з 210 грн, які на самому початку розраховували на пацієнта незалежно від того, мешкає він у місті чи у селі!
Забирають у села, віддають місту (або алгоритм бідацтва)
У новому, ще не підписаному законопроекті №6327 та розрахункових нормативах МОЗу говориться, що сімейний лікар може обслуговувати біля 2000 чоловік незалежно від того, у селі або місті вони мешкають. Про особливості сільської медицини та про те, що на селі лікар буде обслуговувати до 1500 чоловік говорять в Мінрегіонбуді. Правда, поки що тільки говорять, не показуючи жодних проектів документів. При цьому оплачувати будуть за єдиним тарифом, а всі гроші, всю субвенцію, яка йшла на утримання медичних закладів, з громад забирають наверх – така собі гіперцентралізація. Для цього створюється великий гаманець (МОЗ не може сам цим займатися?) – спеціальний орган, на який виділяють додатково 211 млн грн! Ці гроші можна було б направити на лікування, наприклад, важкохворих дітей закордоном!
Через «зрівнялівку», яка вводиться законопроектом №6327, лікар на селі і лікар у місті отримуватиме однакову суму – 311,94 грн за особу. При цьому, МОЗівська розпіарена «реформа» збільшує фінансування на первинку на селі всього на 4,17 грн (на особу)!
Виходить, що у місті сімейному лікарю додадуть 38,8% коштів, а на селі тільки 1,4%.
Прогнозована інфляція на 2018 рік – 12,2%, зростання мінімальної заробітної плати – 16,3%. Як ці 1,4%, на який збільшили фінансування первинки на селі, компенсують і інфляцію, і зростання мінімальної заробітної плати?
А от якби діяла стара система фінансування, то на первинну меддопомогу у сільській місцевості з бюджету б виділили 4,66 млрд грн (або 356,19 грн на особу).
Залишити все, як є, не можна
Система Семашко у нашій країні віджила себе, і потрібно було створити нову. Та, на жаль, медицину в Україні перетворили на поле для політичних боїв: «реформатори» пропонують нам просто з одного напрямку перекласти гроші на інший. Так, добре житиме первинка у місті (2000 пацієнтів у місті на лікаря проти 1500 на селі. Тариф – єдиний!), та за рахунок чого і кого? За рахунок таких самих наших громадян, які живуть у селах і селищах.
Гроші мають йти за пацієнтом, та тільки після того, як будуть проведені справедливі для всіх громадян, незалежно від їхнього місця проживання, розрахунки. Після того, як «реформатори» нарешті перестануть гратися в політику і заробляти собі політичні дивіденди, а вийдуть і чітко скажуть: «додаткові джерела фінансування існують. Ми їх знаємо, і зараз запускаємо проект на випробувальний термін в одній області. Як тільки новий механізм буде відпрацьовано і ми з точністю зможемо сказати: так, це працює, ми переведемо всю країну на нову систему».
А допоки – ми чуємо тільки пусті балачки, категоричне небажання чути опонентів і прикриття гаслами на кшталт «хто проти нас – той проти реформи». От тільки ми за реформу. За професійну, вивірену і точну, а не таку, яку хоче провести МОЗ. Бо у слово «реформа» вони вкладають зовсім інше значення.
Валерій Дубіль, народний депутат від «Батьківщини», Лівий берег. Блоги, 2 листопада 2017р.
