У Законі про регламент Верховної Ради України написано: «Законопроект, підготовлений до другого читання надається народним депутатам не пізніш як за десять днів до дня розгляду цього законопроекту на пленарному засіданні Верховної Ради» (стаття 117).
За 10 днів!!! А роздруківка законопроекту 6327 з правками до другого читання була роздана депутатам лише 14 липня ввечері після 19.00.
Пристрасті останнього пленарного тижня липня вже позаду. Тому хотілось би зараз окреслити суто фактичну та юридичну сторону розгляду ключового законопроекту медреформи, оскільки ажіотаж, який створили «реформатори» довкола непідписання законопроекту головою профільного комітету Ольгою Богомолець, її госпіталізації та інших речей добряче дезорієнтував суспільство.
12 липня парламентський комітет з питань охорони здоров’я у повній відповідності до вимог регламенту розглянув за 2 години 50 поправок із 886, поданих до прийнятого у першому читанні Проекті Закону № 6327 «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів».
До речі, така велика кількість поправок була обумовлена ні чим іншим, як низькою якістю законопроекту та небажанням МОЗу конструктивно обговорювати його як з народними обранцями, так і з професійною медичною спільнотою. Такий темп абсолютно не влаштовував «реформаторів», тому з боку МОЗ почали лунати на адресу народних обранців звинувачення у саботажі. І 13 липня, ледь-ледь назбиравши кворум, комітет за 2 години проголосував за всі правки, а їх лишалося більше 800, так би мовити «пакетом», хоча регламент такого не передбачає.
Також комітет прийняв позитивний висновок щодо нового тексту законопроекту. Його мала підписати голова комітету Ольга Богомолець. Але регламент не каже, що це мало бути зроблено негайно. І можна зрозуміти роздуми та коливання пані Богомолець – підписувати чи ні позитивний висновок стосовно законопроекту, під час роботи над яким були серйозні порушення Закону про регламент: робоча група не мала права переписувати закон, і голосування за поправки відбувалося не за процедурою – без розгляду кожної окремо.
МОЗ та його група підтримки поставили собі за мету будь-що винести 14 липня закон на голосування, не зважаючи на те, що таке голосування стало б ще більшим порушенням Закону про регламент, який вимагає 10 днів на ознайомлення з новим текстом. 13 липня Ольга Богомолець опинилася у лікарні, а її перша заступниця – народний депутат від Радикальної партії Оксана Корчинська – таких сумнівів та вагань не відчувала, тому перебрала на себе відповідальність голови комітету та підписала його висновки.
14 липня законопроект був внесений до порядку денного, і Верховна Рада навіть продовжила свою роботу до 20.00. Роздруківка законопроекту з внесеними поправками була роздана після 19-ї години. Розгляд попереднього питання Рада закінчила о 19.50, а ще раз продовжувати свою роботу депутати вже не захотіли.
Отже, розгляд законопроекту відклали до осені. Таким чином, Верховна Рада уникнула ганьби через можливе чергове порушення регламенту, бо законопроект до другого читання має надаватися не менше ніж за 10 днів до голосування, а не за 30-40 хвилин. Саме до цього Верховну Раду просто відчайдушно підштовхували «реформатори» з МОЗу, «активісти» та народні депутати – прихильники цієї моделі медреформи.
Дуже прикро, коли люди, які позиціонують себе як антикорупціонери та реформатори, заради своєї законодавчої ініціативи свідомо готові проігнорувати інші закони України, бо вони чомусь вирішили, що ось-ось закриється «вікно можливостей» для запровадження «медреформи».
Перенесення розгляду «медреформи» на осінь поки що врятувало країну від остаточної дезорганізації сфери охорони здоров’я. Чому я так категорично це стверджую? Не буду виказувати свої власні аргументи, які можуть видатися комусь суб’єктивними та однобічними. Лише наведу лише деякі зауваження Головного юридичного управління Верховної Ради до проекту Закону України «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів» (реєстр. № 6327). Повний текст доступний усім на сайті Верховної Ради, і я закликаю всіх небайдужих до долі медицини у нашій країні – депутатів, активістів, експертів, журналістів, блогерів, з ним ознайомитись.
Нижче – лише деякі цитати з нього.
«У Головному юридичному управлінні у межах мінімально відведеного часу (проект одержано о 19.00 13 липня 2017 року) розглянуто зазначений законопроект, відтак надаються зауваження лише щодо окремих його принципових положень».
«9. Погоджуючись з необхідністю вдосконалення правового регулювання для забезпечення реформування сфери охорони здоров’я, слід звернути увагу, що, на нашу думку, прийняття цього проекту в поданій до другого читання редакції, призведе до правових колізій та неповноти правового регулювання відносин у цій сфері, оскільки запропонована редакція допускає неоднозначне розуміння окремих положень та не містить достатніх і завершених правових механізмів реалізації задекларованих положень, як того вимагає принцип правової держави, на необхідність дотримання якого неодноразово зверталася увага у рішеннях Конституційного Суду України».
«Наведена редакція законопроекту не тільки не ґрунтується на приписах бюджетного законодавства, але й допускає неоднозначне розуміння самого поняття «програма медичних гарантій». Таким чином, виходячи із запропонованої проектом редакції окремих статей, допускається можливість двозначного тлумачення їх положень. Проте норми закону мають бути чітко сформульованими і передбачуваними, щоб виключити будь-які корупційні ризики при його застосуванні».
10. Законопроект в частині застосування поняття «державні фінансові гарантії» суперечить бюджетному законодавству.
Частина п’ята статті 4 проекту …суперечить частині другій статті 95 Конституції України,
частина п’ята статті 4 проекту… не відповідає статті 40 Бюджетного кодексу України
Також частина п’ята статті 4 проекту щодо визнання видатків на програму медичних гарантій захищеними статтями видатків бюджету не відповідає статті 55 Бюджетного кодексу України, якою визначено вичерпний перелік захищених статей видатків.
12. Відповідно до положень проекту (стаття 1), передбачається створити інформаційно-телекомунікаційну систему – «електронну систему охорони здоров’я», що забезпечуватиме автоматизацію ведення обліку медичних послуг та управління медичною інформацією. Проектом не визначається власник (розпорядник) та адміністратор системи, обсяг їх повноважень, функцій, межі доступу до інформації, відповідальність за розголошення інформації тощо. З відповідних положень проекту незрозумілий обсяг та перелік інформації, що буде акумулюватися в цій інформаційно-телекомунікаційній системі.
«Крім того зазначаємо, що залишились актуальними концептуальні зауваження до цього законопроекту, надані Головним науково-експертним управлінням, зокрема щодо ВІДСУТНОСТІ У ЗАКОНОПРОЕКТІ САМОСТІЙНОГО ПРЕДМЕТУ ЗАКОНОДАВЧОГО РЕГУЛЮВАННЯ (виділено автором) та доцільності врегулювання окремих порушених у ньому питань шляхом внесення відповідних змін до Бюджетного кодексу України, Основ законодавства України про охорону здоров’я та інших чинних законодавчих актів».
«Значна кількість статей проекту містять оціночні поняття чи поняття (правові конструкції), які потребують додаткового уточнення».
«термінологія, пов’язана з тарифами на медичні послуги та лікарські засоби, не відповідає термінології та поняттям, що використовуються у спеціальному законодавстві в сфері ціноутворення».
«Як основний для «програми медичних гарантій», потребує законодавчого визначення термін «обсяг медичних послуг».
«Закон згідно з пунктом 1 цього розділу набирає чинності і вводиться в дію в повному обсязі з 1 січня 2018 року «поетапно». Тим самим протягом 2018 – 2019 років фактично буде скасовано пряму дію норм закону, оскільки він буде діяти лише в тій частині, в якій це визначить Кабінет Міністрів України. Однак, такий підхід не відповідає статті 19 Конституції України та не враховує вимогу статті 6 Конституції України (принцип розподілу влад), оскільки сам закон має визначити, в якій частині і протягом якого строку дія закону буде обмежена, а не делегувати це повноваження Кабінету Міністрів України.
До того ж, у перехідних положеннях цього закону мають бути визначені етапи впровадження закону, а також заходи, терміни їх виконання та належні виконавці, які мають забезпечити протягом визначеного часу це поетапне впровадження закону та, зрештою, дію закону в повному обсязі».
«Відтак, проект закону не враховує низки конституційних приписів, а також практики Європейського Суду з прав людини щодо якості законів».
Як то кажуть, коментарі зайві. Весь цей законотворчий безлад було закладено з самого початку, коли вперше в історії Верховної Ради законопроект до першого читання опрацьовував не профільний, а інший комітет. І плутанина в законопроекті тільки примножувалася з кожним наступним порушенням регламенту при його розгляді. Тому що Закон про регламент – це не бюрократична перешкода на шляху до «світлого майбутнього», а його дотримання – не «саботаж реформ», а технологічна карта і гарантія отримання якісних працюючих законів.
Валерій Дубіль, народний депутат від «Батьківщини», Лівий берег. Блоги, 26 липня 2017р.
