Наша держава не надто балувала сільгоспвиробника різного роду допомогою в усі роки незалежності. І зараз, схоже, не зацікавлена в розвитку галузі.
Понад 90% загального обсягу держпідтримки аграріїв становила непряма допомога у вигляді сприятливої податкової політики. Йдеться про спецрежим оподаткування ПДВ. Діяв він автоматично, а отже, виключав можливість втручання нечистих на руку чиновників. У 2016 році команда президента такий спецрежим частково урізала. Пояснення навели стандартне – міжнародні зобов’язання України. Відтак товаровиробнику-рослиннику залишили 15% ПДВ, у молочному скотарстві – до 80%, а для виробників іншої продукції тваринництва, за винятком продукції із великої рогатої худоби, – 50%.
Із 2017 року спецрежим скасували повністю, замінивши його обіцянками надати безпрецедентні 5,6 млрд грн підтримки від держави. На практиці ця допомога виділялася здебільшого «своїм», адже «чужі» ніколи не могли виконати всіх умов для її отримання: чи то немає всіх довідок чи недостатня сума застави, чи замало землі в сільгоспвиробника…
Банки відмовляються кредитувати малі підприємства. А сьогодні більшість із таких обробляють до 500 га землі (за даними ДФС, платниками єдиного податку є 22 449 фермерських господарств (ФГ), а 91%, тобто 20 508 від усіх господарств країни, – це господарства, які мають до 500 га).
У 2018 році були знову обіцянки. Запустили чотири програми підтримки та заклали на них 6,3 млрд грн. За 10 місяців, може, 14% і виконано з цієї підтримки; з так званого «фермерського мільярда» на розвиток господарств було спрямовано … 1,6 млн грн!
Тоді як уряди інших країн світу активно підтримують середніх і малих сільгоспвиробників, які, власне, і складають основу економіки, українська система лише примножує статки кількох великих агрокорпорацій.
На тлі такої «турботи» від держави на початку осені зросла вартість перевезень, використання вагонів-зерновозів, підвищилася ціна на дизпаливо, а отже, подорожчала доставка добрив, засобів для захисту рослин та насіння. Прогнозовано злетіла й вартість обслуговування на елеваторах, а відповідно, собівартість зберігання.
У бюджеті на 2019 рік для допомоги аграріям закладено майже 7 млрд грн. Та в неї вже ніхто не вірить! Хоча проблем у галузі багато – додаткові кошти дуже знадобились би. До того ж фінансова стабільність агропідприємства – важлива передумова успішної посівної кампанії, гарантія продовольчої безпеки та основа експортного потенціалу країни.
Однак замість того, аби створювати умови для розвитку галузі, підтримувати всі форми сільськогосподарських підприємств, упроваджувати поглиблену переробку, захищати фермерів від рейдерства, влада встромляє аграріям палки в колеса. Попри безліч нерозв’язаних проблем у галузі, знову порушують питання про відкриття ринку землі.
Невже це робиться заради українців? Чи не відстоює команда президента інтереси латифундистів і міжнародних інституцій? Це риторичні запитання.
Мінагрополітики нещодавно оприлюднило нові пропозиції, зокрема зняти обмеження щодо розміру земельної ділянки ФГ та збільшення прибутку до 20 млн грн як умов для участі в програмах. Та чому влада тільки наприкінці року замислилася над тим, як змінити порядок розподілу коштів? Кваліфікація людей, які займаються агарною політикою, викликає сумніви.
Що маємо зробити наступного року для того, щоб ця підтримка дійшла до реального фермера? Аграрні асоціації вже надали свої пропозиції. Проте знову ніхто їх не бере до уваги. Очевидно, що система держпідтримки, запропонована командою президента, не працює. Зависокі податки, брак доступних кредитів, відсутність будь-якої допомоги – це і є аграрною політикою України сьогодні.
Переломити ситуацію в аграрному секторі зможе тільки нова влада. «Новий економічний курс», який презентувала Юлія Тимошенко, кардинально змінить алгоритм роботи українського агрокомплексу. Пріоритетами державної аграрної політики будуть: довгострокове кредитування під невеликі відсотки й без застави; фіксований податок на гектар землі; захист від рейдерських нападів; сприятлива податкова політика; розвиток сільськогосподарської кооперації та створення селянського банку. Це тільки частина з тих завдань, які береться розв’язати «Новий аграрний курс України».
Люди нарешті повернуться в сільську місцевість, оскільки там будуть створені високі стандарти життя. Фермери не торгуватимуть сировиною, а забезпечуватимуть українців і весь світ готовою продукцією. Земля буде в тих, хто справді на ній працюватиме. Держава допомагатиме сільгоспвиробнику з придбанням техніки, будівництвом, реалізацією продукції. Ми поставимо людину на перше місце! Створимо для неї стимули! Це і є державницькою позицією.
Вадим Івченко, народний депутат від «Батьківщини», «Вечірні Вісті», 20 листопада 2018р.
