На Аграрному Віче, яке відбулося в Українському Домі 7 лютого 2018 року з приводу запровадження ПДВ на олійні культури майже кожен з виступаючих сільхозптоваровиробників бідкався, що з кожною новою владою, з кожним наступним роком селян все більше і більше утискають, відбирають певні пільги та преференції, а в замін нічого не дають.
Про деякі з цих законодавчих змін, прийнятих, та відхилених Верховною Радою, що вони принесли, ще принесуть, та могли б принести селянам в разі їх прийняття, наша розмова з заступником голови Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин Вадимом Івченком.
ВФУ: Вадиме Євгеновичу, на минулому тижні Верховна Рада відхилила законопроект № 7363 «Про внесення змін до Податкового кодексу та деяких законодавчих актів щодо стимулювання створення та діяльності дрібних фермерських господарств та деконцентрації повноважень у сфері земельних відносин». Чому так сталося?
В. І.: На жаль, чиїсь амбіції або жага до збагачення переважили здоровий глузд та державницьку позицію. У намаганні підтримки стрімко падаючого рейтингу, і навіть скопіювавши вже існуючі законопроекти, які були створені депутатами «Батьківщини» та Аграрним комітетом, пропрезидентська більшість відкинула можливість передачі землі територіальним громадам на доволі довгий термін.
Парламентарі не підтримали його намагання передати контроль за сільгоспземлями райдержадміністраціям, щоб ті могли використовувати її і як хабар, і в цілях збагачення. На жаль, коаліційні фракції також не підтримали і наш законопроект, хоча в разі його прийняття земля була б передана справжнім господарям
ВФУ: Ви сказали, що був і альтернативний законопроект вашої фракції. У чому його відмінність і чому ваша фракція не підтримала президентський законопроект?
В. І.: «Батьківщина» не підтримала президентський законопроект щодо земельної децентралізації оскільки в цьому законі закладено відверта корупційна норма. Окрім того, що цей законопроект пропонує зменшення доходів місцевих бюджетів, ним також передається контроль за землями і охороною земель районним державним адміністраціям. Обласні державні адміністрації контролюватимуть законність рішень органів місцевого самоврядування та районних державних адміністрацій щодо розпорядження землями. Тобто, після прийняття цього законопроекту громадяни так і не стануть справжніми господарями своєї землі!
Депутатами нашої фракції було представлено свій законопроект№7363-2, яким пропонується передати землю об’єднаним територіальним громадам у власність, а таким, що ще не об’єднались – у розпорядження. А за державою залишити лише контрольну функцію з охорони земель.
Аби цей законопроект було прийнято, громади мали б можливість здавати ці землі в оренду і наповнювати власні бюджети.
Що стосується платежів в бюджет. Нова методика розрахунків сплати єдиного податку четвертої групи передбачає зменшення платежів на коефіцієнт 0,2 замість 0,95. А ці кошти і цей єдиний податок йде в місцеві бюджети. Тобто, фактично цим самим пропонується прямо зменшити місцеві бюджети, в тому числі і бюджети об’єднаних територіальних громад.
Ми ж запропонували альтернативу – сплачувати ПДФО за місцем знаходження нерухомого майна, а також оподатковувати землі суперфіцій та емфітевзиса, і ці кошти також будуть поступати в бюджети за місцем знаходження нерухомого майна.
Ми робимо трансформацію і пропонуємо добровільно дати статус товаровиробника тим, хто хоче зареєструватися як сімейна ферма. Ми даємо можливість їм соціального захисту. Ці люди будуть отримувати пенсію, але держава на протязі 10 років буде допомагати їм сплачувати єдиний соціальний внесок. Вони фактично з першого дня будуть знати, що в них іде трудовий стаж.
Ми пропонували державну підтримку шляхом часткової компенсації єдиного соціального внеску до відповідних фіскальних органів та полегшений бухгалтерський облік.
В нашому законопроекті ще дуже багато важливих пропозицій по земельних питаннях.
Як результат – палкі дискусії закінчилися провалом у першому читанні і президентського і альтернативних законопроектів.
ВФУ: Згідно зі змінами до Податкового кодексу, що вступили в силу з 1 січня 2018 року, відшкодування експортного ПДВ для сої буде скасоване з 1 вересня 2018 року, а ріпаку – з 1 січня 2020 року. Як це вплине на сільськогосподарського товаровиробника, в першу чергу на фермера?
В. І.: У разі скасування відшкодування ПДВ при експорті олійних експортер буде відносити податковий кредит з ПДВ, що виникає при закупівлі відповідних культур у виробників, на витрати, що призведе до падіння закупівельних цін на ці культури на 15 – 20%. Це нанесе збитки невеликим та середнім сільгоспвиробникам, фермерам, а свої прибутки збільшать переробні підприємства, що належать великим вітчизняним та міжнародним транснаціональним корпораціям. Загальні втрати, за оцінками фахівців, можуть становити 10 – 15 млрд. грн.
Як наслідок, аграрії почнуть скорочувати вирощування нерентабельної культури, а це зменшить сировинну бази для тваринництва і відповідно викличе ріст цін на м’ясо та молочні продукти.
Ситуація з відшкодуванням експортного ПДВ на ріпак та сою типовий приклад відношення влади до сільськогосподарського товаровиробника. Аграрна політика — це партнерство. І якщо держава забирає щось одне, то має дати інше. Нажаль якраз цього ми і не бачимо.
ВФУ: На Аграрному Віче в Українському домі було прийнято рішення про створення між фракційного депутатського об’єднання з питань підтримки сільгоспвиробників. Можливо нашій владі не вистачає політичної волі для вирішення проблем селян, а не аморфних структур?
В. І.: Сьогодні дійсно потрібне дієве міжфракційне об’єднання, яке стояло б на захисті аграрного сектору та його інтересів. Але я переконаний, що ще більше потрібно об’єднання та консолідація всіх зацікавлених у вирішенні проблем аграріїв: депутатів, громадських організацій, міністерств та відомств. Я, до прикладу, не підпишу жодного документу не порадившись з Асоціацією фермерів, ми постійно обговорюємо ті чи інші законодавчі ініціативи і до дрібниць розписуємо що потрібно зробити щоб середній та дрібний бізнес запрацював на селі.
Ще більше потрібна консолідація гілок влади – виконавчої та законодавчої. Ми маємо аграрний комітет і я вже не один раз просив Уряд, перед тим як приймати нові законодавчі ініціативи прийти на засідання комітету, порадитися, обговорити проекти документів, а потім вже приймати рішення. І на цій «платформі» можливо формувати аграрну політику. Нажаль практика таких консультацій відійшла в минуле, хоча вона існувала раніше і приносила корисні результати.
ВФУ: Останнім часом ми тільки й чуємо про підтримку середніх та дрібних сільгосптоваровиробників. Навіть на інтернет-сторінці Кабінету міністрів України 8 лютого з’явилося повідомлення (мабуть фейкове, бо потім зникло), що Уряд нарешті прийняв програму підтримки аграріїв на 2018 рік. Що це – піар, чи боротьба різних кланів за контроль над коштами?
В. І.: Про підтримку аграріїв розмов дуже багато, результату поки що ми не бачимо. Бюджет, як вам відомо прийнято, в ньому закладено на підтримку аграрного сектору біля 6,5 млрд. грн., в тому числі 1 млрд. безпосередньо для фермерів та сільгоспкооперації.
Усе питання в тому, хто отримає ті кошти: дрібний та середній агробізнес, якому це вкрай необхідно, чи десяток великих агрокомпаній, як в минулому році? У проектах розподілу коштів ми бачимо позитивні напрацювання, а чи буде це в рішеннях?
І в мене дійсно складається враження що це якийсь передвиборчий піар та затягування процесу виділення коштів поближче до осені, коли вже фактично розпочнеться передвиборча кампанія.
У цьому питанні також потрібна консолідована робота громадських організацій по контролю за діями влади і я зі свого боку обіцяю всіляку підтримку щоб цього не сталося.
Вадим Івченко, народний депутат від «Батьківщини», «Фермер України», 16 лютого 2018р.
