Народний депутат України від фракції «Батьківщина» Вадим Івченко, «Економічна правда», 21 квітня 2015
На жаль, формування аграрної політики в Україні часто не пов’язано з потребами галузі, а радше з можливостями чиновників заробити на певних «схемах».
Головні теми прес-конференцій представників Мінагрополітики легко передбачувані: де найбільше може «заробити» міністерство – там і головні зусилля з піару.
Щоб продемонструвати це, я умовно виділив три періоди формування аграрної політики.
Упродовж них політичні та економічні потрясіння радикально міняли можливості чиновників «заробляти», а з ними – тези міністрів, «програми дій» та нормативну базу.
Перший період – до 2008 року: «дерибан» бюджету або «бюджетна підтримка галузі».
До кризи 2008 року Україна жила з відносно збалансованим держбюджетом. У ньому ще знаходилося місце різним видаткам розвитку, включаючи субсидії для аграріїв.
Компенсація кредитних ставок, вартості добрив, будівництво ферм – на розподілі цих коштів чиновники аграрного міністерства навчилися добре «заробляти». Красти було на чому: пік обсягу прямих дотацій для АПК у бюджеті сягав 1,6 млрд дол.
Однак криза 2008 року сильно вдарила по доходах бюджету, скоротивши обсяг дотацій. Тому чиновники знайшли нові, більш «рентабельні» види корупції.
Другий період – 2009-2014 роки: хабарі за дозволи та розкрадання квазі-бюджетних коштів або «боротьба за якість зерна та Китай».
Сільське господарство було єдиною галуззю, яка без спаду пережила кризу 2008-2009 років.
Дякуючи податковим пільгам та інвестиціям, в аграріїв з’явилися кошти. Відтак, чиновники створили схеми для «збивання» грошей з учасників ринку.
Фото: «Економічна правда»
Найгіршу репутацію у цьому плані отримала горезвісна Держсільгоспінспекція, утворена в 2010 році. Через «контроль» якості зерна чиновники інспекції отримували до 5 дол. з тони збіжжя. В цілому, підпорядковані Мінагрополітики контролюючі органи видавали близько 140 різних дозволів, як правило, через хабарі.
Чиновники також зорієнтувалися, що в державному бюджеті можна передбачати непрямі витрати, наприклад, емісію від НБУ та кредити з державними гарантіями.
Наприкінці 2012 року Державна продовольчо-зернова корпорація України отримала 1,5 млрд дол. кредиту від китайського уряду з державними гарантіями. У 2013 році ПАТ «Аграрний фонд» отримав 5 млрд грн вливань емісійних коштів від НБУ. Як з’ясувалося згодом, значна частина цих коштів зникла.
Третій період – після 2014 року: грабування держпідприємств та «пошук ефективного менеджменту».
Після втечі Януковича з України хабарництво втратило своїх високопоставлених покровителів.
Аграріїв стверджують, що хабарі зникли, або їх розміри впали в рази. Без потреби заносити «нагору» чиновники або перестали вимагати гроші за дозволи, або почали брати значно менше.
Улітку 2014 року, міністр Ігор Швайка, з-під порядкування Мінагрополітики забрали усі контролюючі органи і передали їх Кабміну. Після цього міністерство ніби підмінили: усі ініціативи щодо скасування дозвільних документів почали підтримуватися. Так, на початку 2015 року зусиллями уряду були скасовані карантинні сертифікати на зерно.
Крім цього, посилення фінансової кризи поставило крапку навіть на емісії грошей та кредитах з державними гарантіями. Тому у чиновників Мінагрополітики залишилося одне-єдине джерело тіньових доходів: державні підприємства.
Підприємств у міністерства вистачає: їх понад 500. Найбільш грошовим вважається «Укрспирт», який має виняткове право на виробництво спирту. Тіньовий ринок спирту становить 30-40% від загального обсягу. Це мільярди гривень тіньових доходів.
Доволі дохідною для чиновників є і вічно збиткова ДПЗКУ, яка все ще має добру частину з 1,5 млрд дол. китайського кредиту.
Цікаво, що головним перевізником зерна для ДПЗКУ в останні півроку було ТОВ «Зернолоджистік», у якому 25% належить ДПЗКУ, а 75% – невідомій приватній особі. У приватних бесідах учасники ринку пов’язують компанію з керівником ДПЗКУ у 2014 році Петром Вовчуком.
До речі, правоохоронці не можуть його знайти.
Не менш дивні симпатії має і Аграрний фонд. Один агрохолдинг уклав контракт з фондом майже на 1 млрд грн на врожай 2015 року ще в кінці 2014 року.
Останнім часом відбувається справжня піар-епопея під назвою «Ефективний менеджмент». Саме це великими літерами було написано в програмі дій міністерства.
Незважаючи на всі потуги та навіть телетрансляцію конкурсів на посади, недавній пошук «ефективного менеджменту» для «Укрспирту» закінчився скандалом. За словами прем’єр-міністра, на двох лідерів конкурсу припадає загалом десять кримінальних справ. Напевно, щось не спрацювало. Як почати правильний період?
Державні підприємства є останнім джерелом тіньових доходів для чиновників Мінагрополітики. Я вірю тільки в один ефективний менеджмент – приватний. Усі державні підприємства галузі повинні бути приватизовані, а землі розпайовані і віддані селянам. Бізнес – бізнесу, аграрну політику – міністерству.
Можливо, тоді зникне дисбаланс між потребами галузі та тезами міністерства. Аграріїв зараз хвилюють податкові пільги, ПДВ-рахунки, придбання добрив та засобів захисту рослин у зв’язку з девальвацією, прозорі земельні відносини.
«Ефективний менеджмент» підприємств міністерства – чи не останнє питання, яке хвилює 4,7 млн одноосібників, 29 тис фермерських господарств і 535 тис працівників галузі, адже лише кілька відсотків з них зайняті на державних підприємствах.
Саме тоді Мінагрополітики буде займатися тим, чим повинно: ефективно відстоювати інтереси галузі, відкривати нові ринки, робити справжню дерегуляцію.
