Якщо вірити результатам опитувань, майже 15 відсотків пайовиків уже втомилися отримувати мізерну плату за свої ділянки і хочуть просто продати землю.
Інші 85 відсотків людей все-таки чекають на покращення в країні економічної ситуації, на зміну законодавства і час, коли вони реально зможуть встановлювати гідну плату за пай, чекають, коли зміниться аграрний устрій і відбудеться трансформація в сільськогосподарському секторі.
Вимушений констатувати, що аграрний комітет переважно складається з депутатів, які прив’язані корпоративними інтересами до великих інтегрованих компаній. Тобто, зрозуміло, що і робоча група створена цілком з тих депутатів, які виступають за ринок землі, і рекомендації будуть відповідними. І списки запрошених, напевне, будуть відредаговані певним чином. Отже, не здивуюсь, якщо більшість залу виступить за ринок землі, незважаючи на приведену вище соціологію.
Звісно, завдання народних депутатів і парламентських фракцій прийти та висловити свою позицію, обговорити світовий досвід з цього питання, донести слухачам, як функціонує ринок землі в інших країнах, особливо різноманітний досвід функціонування ринку землі в країнах Європи.
До речі, Німеччина за всі післявоєнні роки продала лишень 2 мільйони гектарів. І взагалі в країнах Європи, в середньому, торгується по кожній країні лише від 0,1до 2,5 відсотки землі. Враховуючи українську здатність все перетворювати в монополії, то ситуація буде кардинально іншою. Великі латифундії спочатку намагатимуться викупити ті ділянки, на яких вони працюють, а це майже 20 мільйонів гектарів. І потрібно розуміти, що саме вони мають доступ за кордоном до фінансових ресурсів та дешевих кредитів.
Тому, у принципі, ми не очікуємо, що рекомендації парламентських слухань будуть суттєво різнитись з позицією уряду. В цьому разі зможемо побачити, що Верховна Рада не представляє інтереси народу.
Вадим Івченко, народний депутат від «Батьківщини», заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин, Голос України, 21 грудня 2016р.
