Не дуже балувала наша держава сільгосптоваровиробника різного роду підтримками за всі роки незалежності.
Понад 90% загального обсягу держпідтримки аграріїв становила непряма допомога у вигляді сприятливої податкової політики. Я кажу про спецрежим оподаткування ПДВ. Важливо і те, що він діяв автоматично, отже виключав можливість втручання нечистих на руку чиновників, тобто корупційну складову.
У 2016 році командою президента такий «спецрежим» було частково скасовано. Пояснення стандартне — наші міжнародні зобов’язання. Залишили: товаровиробнику-рослиннику 15% ПДВ, у молочному скотарстві дали до 80%, а для виробників іншої продукції тваринництва, за виключенням продукції ВРХ, — 50%.
З початку 2017 року «спецрежим» скасували вже повністю. Замінили його обіцянками безпрецедентної суми у 5,6 млрд грн підтримки від держави. На практиці ця підтримка виділялась в більшості випадків «для своїх». Адже «чужі» ніколи не зможуть виконати всіх умов для її отримання: чи то недостатньо довідок, вартості застави, чи то замало землі у сільгосптоваровиробника, або просто бюрократичний механізм розподілу.
Банки відмовляються кредитувати малих сільгоспвиробників. А сьогодні більшість з таких обробляють до 500 га землі (за даними ДФС платники єдиного податку — 22449 ФГ, а 91%, тобто 20 508 від усіх господарств країни, — це господарства до 500 га).
2018 рік — знову обіцянки. 4 програми підтримки та 6,3 млрд грн. За 10 місяців виконано з цієї підтримки, дай Бог 14%. З фермерського мільярду використано 1,6 мільйона! Програми підтримки для малого та середнього фермерства не працюють. Отримують підтримку лише декілька великих латифундистів. Ті ж самі, що і минулого року.
У той час, коли у світі уряди інших країн активно підтримують середніх та малих сільгоспвиробників, які і є основою економіки, українська система допомоги примножує статки лише декількох великих агрокорпорацій.
На тлі такої «турботи від держави» до всього іншого на початку осені зростає вартість перевезення, оплата використання вагонів-зерновозів, ціна на дизпаливо, а, отже, росте вартість логістики всіх без виключення добрив, засобів захисту рослин та насіння. З підняттям ціни на газ прогнозовано злетіла і вартість обслуговування на елеваторах, а отже собівартість зберігання.
У бюджеті на 2019 рік обіцяно аграріям майже 7 млрд грн держпідтримки… Але, напевно, в неї вже ніхто не вірить! Хоча проблем у галузі багато, і дуже знадобились би додаткові кошти. А фінансова стабільність агропідприємства — одна з важливих передумов успішної посівної кампанії і одночасно є гарантією продовольчої безпеки країни та основою експортного потенціалу для сільгосптоваровиробника.
Чому замість того, аби створювати умови для розвитку галузі, для впровадження переробки, нових видів аграрного бізнесу, захисту фермерів, реформування галузі, влада постійно встромляє палки в колеса прибутковому бізнесу?
На тлі всіх цих проблемних питань в галузі знову розпочались розмови про відкриття ринку землі. Риторичне запитання — невже це робиться для і заради українців? Чи не прогинається команда Порошенка під забаганки латифундистів або міжнародних інституцій?! Навіщо українцям влада, яка не може відстояти своїх громадян, натомість для того, аби продовжити своє управління, все далі і далі занурює країну та бізнес в глибоку кризу.
Міністерство аграрної політики та продовольства оприлюднило нові пропозиції, якими, зокрема, пропонується зняти обмеження щодо розміру земельної ділянки ФГ та збільшення рівня прибутку до 20 млн грн для можливості брати участі у програмах. Виходить, кошти, які планували віддати малим фермерським господарствам, тим хто дійсно цього потребує, знову отримають великі агропідприємства.
Так чому ж влада тільки наприкінці року задумалась над тим, як змінити порядок розподілу коштів? У суспільстві є неабиякий резонанс та критика на адресу кваліфікації людей, які займаються агарною політикою. Що маємо зробити в наступному році для того, щоб ця підтримка дійшла до реального фермера? Аграрні асоціації вже надали свої пропозиції. Але знову ніхто до них не дослухається. І діалогу не виходить.
З вищезазначеного можна зробити висновок — система держпідтримки, запропонована командою Президента, не працює. Її потрібно прибрати та писати і впроваджувати зовсім нову, де в центрі аграрної політики буде людина, а не тонна або гектар. Вона має бути побудована і на основі підписаної угоди між Україною та ЄС.
Вадим Івченко, народний депутат від «Батьківщини», Agroportal, 14 листопада 2018р.
