Спеціально не писав нічого про епопею з введенням воєнного стану. Хотів, щоб охололи емоції. Емоції, викликані очевидною річчю: влада Порошенка продовжує руйнувати / дискредитувати засадничі для держави речі на догоду своїм абсолютно однохвилинним інтересам. Так сталося і з воєнним станом.
Почнем від початку. Як повинен був би діяти президент-державник під час ухвалення таких надскладних, надважливих і надчутливих для країни рішень?
1. Швидко та ефективно провести реальні глибокі консультації із військовими та політиками, які залучені до прийняття цього рішення. Чи були проведені попередні консультації із військовими? Реальні консультації. Не знаю. Виступ Муженка в Раді викликає у мене сумнів в цьому. Якби у президента були щирі наміри, невже було важко перед виданням указу провести консультації з лідерами парламентських фракцій? Ні. Але цього не лише не було зроблено, а було зроблено з точністю до навпаки, коли лідери фракцій парламенту почали на цьому наполягати (що було логічним з точки зору тексту указу про введення воєнного стану). Їх, як завжди, звинуватили у всіх смертних гріхах. А президент відмовився спілкуватись. Така зустріч зняла би багато питань і країна одразу би отримала указ на 30 днів з переліком територій, з чітким переліком прав громадян, які обмежуються. Але, очевидно, що у Порошенка була інша мета і інші плани.
2. За наслідками таких консультацій президент-державник повинен був розробити план дій, які необхідно здійснити під час дії воєнного стану. Цей план повинен складатись із чотирьох частин:
А) політичні дії (ззовні і в середині країни). І не треба плутати такі дії з власним піаром;
Б) що треба зробити у військовій сфері;
В) що треба зробити в сфері забезпечення безпеки, порядку та державного управління;
Г) що треба зробити в сфері економіки.
3. Президент-державник повідомив би парламент про чіткий план своїх дій під час воєнного стану. Так, для цього прийшлось би проводити закрите засідання Ради і Порошенко не міг би так піаритись. Але це було б по-державному.
4. Президент-державник згідно із своїм планом повідомив би громадян України про ті заходи, про які громадянам необхідно знати, знявши напругу в суспільстві. На моє переконання, напруга в суспільстві викликана в першу чергу невизначеністю помноженою на тотальну недовіру до влади. Якби людей чітко повідомили про їх права, про те, що і як буде відбуватись, напруги було б значно менше. Подальші заяви Порошенка про те, «що не треба лякатись, нічого не зміниться» викликають ще більшу напругу і запитання: «Якщо нічого не зміниться, то тоді навіщо вводили воєнний стан?»
5. Президент-державник не допустив би хаосу з публікаціями указів, що на тлі відсутності всього, про що я зазначив в п.3 привело до додаткової напруги.
6. Президент-державник консолідовував би країну, а не розколював її всіма можливими способами.
7. Про заборону для президента-«державника» на торгівлю його підприємств із Росією я взагалі мовчу.
І тут я ще не торкався питання прогнозування ситуацій, що повинно бути вищим пілотажем в роботі будь-якої державної інституції та посадової особи. І це при тому, що ескалація подій в Азовському морі відбувалась впродовж декількох місяців. Ніхто не аналізував? Ніхто не прогнозував?
Сергій Власенко, народний депутат від «Батьківщини», Facebook, 29 листопада 2018р.
