Про допомогу Олега Григоровича фронту красномовно свідчать цифри, які ми приведемо нижче.
Для нашого героя «чорний четвер», що розділив життя українців на «до» і «після», розпочався із спорудження блок-постів на всіх в’їздах-виїздах до Хмельницького.
За власної ініціативи. За – власний кошт.
Активний учасник Революції гідності, Олег Лукашук прекрасно знав: барикада – це перший і останній «аргумент» українців у їх боротьбі за волю і незалежність!
Вісім опорних пунктів було споруджено ним довкола обласного центру. А це – 3 тисячі тонн розфасованого в мішки піску, кілька сотень бетонних блоків, змонтованих у формі імпровізованих «дотів».
Тепер вони – улюблене місце ігор у «війнушку» для хмельницьких хлопчаків.
«Дай Боже, аби ці бетонно-піщані загородження так і не знадобилися», – зауважує Олег Григорович.
Після «бетонно-піщаного» періоду волонтерства, як називає його Олег Григорович, він узявся до звичної для себе справи, яку не припиняв починаючи з літа 2014 року – допомоги воїнам ЗСУ і жителям прифронтових територій. Власним коштом придбав і передав 20 бронежилетів і стільки ж кевларових касок для бійців хмельницької тероборони, що вирушали на фронт. Коли ж земляки зайняли відведені їм позиції на Харківщині, купив і передав на «передок» 5 тепловізорів і все необхідне для облаштування бліндажів, починаючи із лопат і сокир, і закінчуючи дошками і «брустверним» лісом.
Уся Хмельниччина знає історію «щасливого автомобіля Лукашука», яку Олег Григорович передав нашим розвідникам (на фото). В одному бою хлопці потрапили на ньому у ворожу засідку. Із неї «рашисти» зробили суцільне решето, але всі розвідники, на щастя, вціліли.
Поки Олег Григорович ремонтував «щасливу машину», його сини – Богдан і Андрій, купили дві автівки, які передали воїнам-розвідникам.
Ось уже півроку – раз на тиждень, а іноді й частіше, від офісу приватного підприємства, яким керує Олег Григорович, від’їжджає вантажівка і бере курс на Схід чи Південь. Туди, де сьогодні – найважче, де вирішується доля української нації, де розв’язується не театрально-гамлетівське, а історично-реальне питання – бути чи не бути Україні.
У вантажівці – крупи, борошно, цукор, олія, тушкованка, медикаменти…Все, що так необхідно сьогодні фронту і на що чекають мешканці звільнених територій.
На тих пакунках, а продовольства й медикаментів за ВЛАСНИЙ кошт Олег Григорович закупив і передав на 3 мільйони гривень, не пишеться, хто їх «автор». Та всяк знає, що купують і передають їх люди з великим і благородним серцем, таким, як в Олега Григоровича Лукашука.
