Близько місяця тому я відправила в Мінекономіки запит, в якому просила надати дані про те, куди конкретно витрачаються близько 4 млрд. доларів, залучених міністерством у вигляді кредитів, донорської і макрофінансової допомоги, хто є щасливим одержувачем настільки щедрих коштів і на кого проливається золотий дощ, за виборчу рясність якого нам, нашим дітям і онукам належить розплачуватися довгі-довгі роки.
Відповіді на цілком обґрунтовані питання, які суспільство, погодьтеся, має право отримати, надані заступником міністра паном Максимом Нефьодовим, викликають навіть не подив, а легкий шок.
Замміністра або свідомо злукавив, приховавши інформацію, або міністерство не обтяжує себе законодавчо передбаченим моніторингом колосальних коштів, наданих нашими іноземними друзями.
Свою відстороненість міністерство пояснює пунктами відповідних постанов уряду, хоча будь-який українець, який хоч трішки розбирається в цьому питання, сам в змозі знайти тексти зазначених заступником міністра постанов і переконатися, що в кожному документі на Мінекономіки покладено обов’язки аналізувати хід виконання програм і показники результативності їх реалізації. Для цього в Мінекономіки виконавець повинен надавати інформацію щоквартально за формою, встановленою Кабінетом Міністрів.
Мінфін же, своєю чергою, надає щоквартальний звіт про стан обслуговування та використання позик, а Мінекономіки має щокварталу звітувати про реалізацію інвестиційних проектів, кожен рік – про досягнення показників результативності та надавати висновки про відхилення від запланованих показників і їх вплив на виконання зобов’язань, взятих Україна за договорами.
Але якщо в Україні все якось звиклися з торжеством принципу приватизації прибутків і націоналізації збитків, то в демократичних країнах постулат «не існує державних грошей, є тільки гроші платників податків» є одним з основоположних, І зарубіжні донори повинні звітувати перед своїми платниками податків про ефективність витрачання державних грошей.
І тут звичної «стурбованістю з боку наших європейських партнерів», на яку вказує постійний представник України при Європейському Союзі Костянтин Єлісеєв, ситуація навряд чи завершиться.
А тепер – з обраного, яким все-таки вирішило поділитися з суспільством Міністерство економічного розвитку.
5 нових проектів допомоги ЄС на суму 16,8 млн. євро, які направляються на «підвищення інституційної спроможності Мінекономрозвитку і МЗС в імплементації Договору про асоціацію між Україною та ЄС, розробку МЗС та Нацдержслужбою інформаційної стратегії підвищення рівня інформованості громадян у питаннях євроінтеграції та допомогу Держслужбі з питань безпеки харчових продуктів в гармонізації законодавства … »;
4 млн. доларів – для сприяння сталому економічному розвитку;
6,2 млн. доларів для сприяння більш прозорим і підзвітним процесам управління за широкої участі громадян (очевидно, саме в рамках цього проекту Мінекономрозвитку відмовляє громадянам у праві знати, куди йде донорська допомога);
500 млн. японскіх ієн на поставку японського обладнання у сферах освіти, сільського господарства і підтримки правопорядку;
10 млн. китайських юанів, на які в Мінекономрозвитку здійснюються поставки телекомунікаційного обладнання;
90 млн. китайських юанів для поставки 4,5 тис. Комплектів комп’ютерного оснащення для навчальних установ;
14,35 млн. китайських юанів, на які було закуплено 800 комплектів комп’ютерного обладнання для Секретаріату КМУ;
25 млн. євро щорічно на реалізацію проектів посилення економічної інтеграції з ЄС, зміцнення демократії та розвиток держави.
Особливу увагу, серед іншого, привертає:
Основний кредит для МСП – 400 млн. євро (дорогі підприємці, хто з вас отримав хоча б копійку?);
Фінансування бюджету на зміцнення Фонду гарантування вкладів – 200 млн. євро (це справжня дрібниця в порівнянні з 132 500 000 000. Рефінансування з наших з вами податків, вже вбухали, здебільшого безповоротно, в агонізуючі банки);
Підвищення енергоефективності в секторі централізованого теплопостачання – 382 млн. доларів (очевидно, завдяки цим коштам і було проведено багаторазове підвищення тарифів за тепло і гарячу воду?)
І нарешті, що звучать, як формене знущання: 300 млн. доларів – на модернізацію системи соціальної підтримки населення.
І, увага! – 214,729 млн. доларів – поліпшення охорони здоров’я на службі у людей.
«Ефективність» освоєння цих коштів практично кожен з нас може оцінити на власному досвіді.
Що стосується наших зарубіжних друзів, то, впевнена, вони свою думку про ефективність вкладення грошей західних платників податків вже склали.
Мене не покидає надія, що ми всі разом зможемо переконати керівництво Міністерства економіки та розвитку (!) в необхідності відкритості перед суспільством у такому важливому для всієї країни процесі, як розподіл колосальних сум допомоги і кредитів.
Так само сподіваюся, що чиновники, причетні до розподілу цих 4 млрд. доларів, при прийнятті рішень усвідомлюють, що кожен цент повинен мати потужний системний мультиплікаційний економічний ефект. Не для них. Для країни.
(Усі документи – відповідь Міністерства економічного розвитку і торгівлі УКраїни на депутатський запит народного депутата викладено на сторінці автора у Facebook).
Олександра Кужель, народний депутат від «Батьківщини»,
Facebook, 29 жовтня 2015р.
