Кожен громадянин України, перш ніж поїхати до Росії, має сто разів подумати: «чи варто?».
Адже перетинаючи кордон країни-агресора, українці стають об’єктами особливого інтересу спецслужб.
Більше того, з них роблять «розвідників», «екстремістів», «терористів», «убивць» тощо, аби утримувати у заручниках у кремлівських застінках і створювати у своєму інформпросторі відповідні картинки для Кремль-ТВ.
Про те, що ніхто з українців не застрахований від ув’язнення на території РФ визнало МЗС України, закликавши громадян зайвий раз не їздити туди. Днями у цьому переконався й 47-річний журналіст Роман Сущенко, який з 2010 року жив у Франції і писав про політику, економіку і культуру, працюючи власкором «Укрінформу» в Парижі.
30 вересня Роман прилетів у Москву до родичів у відпустку – і в той же день опинився у СІЗО «Лефортово». Лефортівський суд Москви присудив йому 2 місяці арешту з підозрою у «шпигунстві» (ст. 276 КК РФ), що передбачає до 20 років ув’язнення.
Сущенко повідомив правозахисникам, що під час затримання на нього чинили психологічний тиск, слідчий не дозволив йому зателефонувати додому і повідомити дружині про свій арешт. За що його затримали він не знав. Про арешт чоловіка і звинувачення у «шпигунстві» його дружина Анжела дізналась з російських ЗМІ 2 жовтня.
Що це як не черговий зухвалий і неправомірний акт з боку РФ щодо українських громадян? Помста за саркастично-іронічні випади Сущенка у бік Путіна, який як «живуча бліда міль» у свої 63 завдяки диктаторству лишається на коні, тоді як чимало лідерів ЄС та США стоять у черзі на виліт?
За даними МЗС України, на території РФ незаконно утримується 13 політв’язнів – громадян України. Правозахисники називають значно більші цифри. І винні наші «штірліци» у Мордорі лише у тому, що вони українці і у них український паспорт. Це і є приводом для затримань та арештів.
До речі, у цьому переконався на власному досвіді. Два останні роки мені часто доводилось їздити до Росії по справі Савченко. Перетинаючи українсько-російський кордон, щоразу потрапляв під «особливий режим догляду».
Це були обов’язкові перевірки в аеропорту і ксерокопіювання всіх сторінок паспорту, навіть, нового. Вся це займало не менше ніж півгодини. Кожного разу було враження, що от-от не пустять на трап літака.
Одного разу таки стався дещо шокуючий випадок: групу народних депутатів, включно зі мною, зняли з рейсу на Ростов в аеропорту Шереметьєво. Нас відвели в окрему кімнату, де з нами спілкувались люди в штатському. Очевидно, працівники ФСБ.
«Спілкування» тривало поки не відлетів наш літак на Ростов. Це робилося, щоб зірвати нашу участь у ключовому засіданні суду по Савченко, де мали виголошувати вирок. Добре, що хоч не звинуватили всіх скопом у «шпигунстві».
Випадок з Сущенком – це дикість, яка не має залишити світ байдужими. Чим оперативнішою та консолідованішою буде позиція української, російської, європейської та світової журналістської спільноти, Ради Європи, ОБСЄ, ООН, інших міжнародних організацій, тим більшими будуть шанси Сущенка та інших українських політичних в’язнів швидше вийти на волю в Росії.
Лише за цих умов «лікування» «63-річної живучої блідої молі» буде результативним.
Іван Крулько, народний депутат від «Батьківщини», Українська правда, 4 жовтня 2016 року.
