Учорашні повідомлення Мін’юсту Росії про умови передачі Надії в Україні – це не кінець сюжету, але вже початок кінця. Як у бородатому анекдоті про Рабиновича і англійську королеву: «якщо ви почали торгуватися, значить вже згодні».
Схоже, в Нью-Йорку все-таки хтось комусь щось сказав… Пєсков, правда, відразу відіграв, що це не остаточно, і взагалі суд ще не виніс вирок, але ми вловили сигнал, спасибі! І все ж, допрацьовувати процес будемо з повною віддачею.
Коли в середу ввечері перервалася відеозв’язок з Петербургом, потерпілий Геннадій Т. якраз намагався згадати, як слідчі оформляли його свідчення – рукописно чи на принтері.
Вранці в четвер зв’язок відновили, і в підсумку спільними зусиллями ми дотиснули його згадати, що слідчі приходили до нього додому два рази, в квітні – з принтером, у травні -без. Покази друкували. Схоже, так воно і було. Після нього допитували його дружину Олену, її свідчення теж оголосили повністю, вони, зрозуміло, збігаються текстуально, крім опису кінця маршруту. Олена сказала, що весь шматок про київську хунту – не її власні слова. Ми це зафіксували і рушили далі. Олена з дочкою і Геннадій розділилися після перших двох вибухів, Геннадій відстав. Сусідку «Тьотю Полю» (про це йшлося тут) Олена взагалі не пам’ятає, впевнена, що по дорозі вони йшли вшістьох. На відео Денисова видно, що Олена і жінка в хустині йдуть поруч. Ми запропонували переглянути відео, поки Олена і Геннадій з нами, і Олена раптово нас підтримала.
Але прокурорам вистачило нахабства і тут сказати, що відео вони дивитися поки не хочуть. Я тут же оголосив, що в такому випадку ми просимо викликати Олену з Геннадієм та інших ще раз на те засідання, на якому відео буде вивчатися.
В кінці ми знову для протоколу заявили, що як українські громадяни сім’ї Т. не можуть бути потерпілими у нашій справі в силу ч. 3 ст. 12 КК РФ. Це доводиться говорити щоразу, якщо пропустити когось, потім це можуть назвати де-факто згодою з нашого боку.
З потерпілих залишилося допитати дочку Геннадія та Олени і оператора Денисова. Ті, хто допитаний, в основному говорять правду, це проглядається навіть крізь скопійовані протоколи. Схоже, їх просили тільки уникати говорити про озброєних бойовиків на блокпосту, особливо про поранених і вбитих, але місцями це все одно проскакує. Цим людям можна тільки поспівчувати, ми просимо перевести їх у категорію свідків не тому, що маємо щось проти них або їх показань (це хороші для нас свідчення).
Після цього перейшли до допиту свідків. Включили відеозв’язок з Воронежем, там були напоготові п’ять чоловік – жителі селища Кантемировка Бобро і Руденко, ДПСники Тертишніков і Луценко, уповноважений ФСБ Почечуєв. Допитати в четвер встигли тільки перший трьох. Підприємець Мірошников не з’явився. Треба сказати, що ми вважаємо всіх цих людей лжесвідками. Бобро і Руденко були останньою ланкою естафети, якою Савченко передали з Луганська. Вони кажуть, що підібрали її, коли вона голосувала на трасі Богучар – Кантеміровка, а перед цим їздили з Кантемирівки в Богучар «просто покататися».
Надія з самого початку детально описувала, як її передали їм на руки збройні конвойні.
Обидва чітко і швидко дають свідчення за шаблоном «жінка, коротко стрижена, була одягнена в камуфляж і берці», «питала, котра година». При будь-якій спробі уточнити деталі включається «не пам’ятаю».
З берцями взагалі забавно – всі використовують це слово і ніхто не може їх виразно описати і сказати, в який момент він їх бачив. Була на ній тільняшка або футболка – теж ніхто не пам’ятає. Так буває, коли репетируєш роль за текстом, який за тебе писали інші.
Бобро сказав, що на під’їзді до Кантемирівки його зупинив даішник і оштрафував через непристебнутий ремінь. Заодно запитав документи у пасажирів, у Надії їх не виявилося, її запитали хто вона, вона сказала як її звуть, і що вона громадянка України, ДПСник пішов кудись дзвонити, Бобро з Руденком виїхали, Надія залишилася біля машини ДПС. Руденко все підтвердив.
Наступним був той самий даішник, Тертишніков. Цей почав м’ятися і потіти майже відразу. Його роль у цій історії мінімальна – він викликав на перехрестя офіцера ФСБ Почечуєва і «передав йому Савченко для з’ясування». На питання чи були вона нам затримана, відповідає, що ні. А що тоді значить передав? Ну, представив її йому, вони відійшли до його машини. А він її затримав? Ні. А що б ви стали робити, якби вона просто відмовилася говорити з вами і пішла? Суд знімає це запитання як засноване на припущенні. Чому взагалі стали питати документи у пасажирів? В області діяв план «Анаконда», заходи підвищеної пильності. У який період він діяв? Не пам’ятаю. Але в той день точно.
Найслизькіше у Тертишнікова те, що він чомусь вирішив поміняти свідчення. У липні 2014 вони з його напарником Луценком сказали, що Тертишніков подзвонив Почечуеву безпосередньо. У березні вони подивилися новини про справу Савченко, обговорили це ще раз, і обидва усвідомили, що в той раз сказали невірно. На щастя, слідчий Маньшин залишив тоді свій телефон, Тертишніков подзвонив йому і попросив допитати його додатково. Маньшин приїхав з Москви до Воронежа, провів додатковий допит, Тертишніков вніс важливі уточнення: він не дзвонив Почечуєву по телефону, і взагалі погано того знає, а повідомив про Савченко по рації до чергової частини, звідти відповіли, щоб чекав співробітника. І першого разу він сказав, що приїхало кілька людей, а в березні – що один Почечуєв (Луценко теж змінив свідчення в тому ж дусі, як зазвичай у Маньшина – тими ж словами). Це все розповідає дорослий дядько. Судді дивляться, слухають, ніхто не посміхається.
Ніяково посміхатися Тертишніков почав, коли я з подачі Надії запитав, чи правда, що у нього мобільник білого кольору. Вона-то прекрасно бачила, як він дзвонив зі своєї машини. Але ці дзвінки при бажанні перевіряються, і не б’ються з іншими деталями історії, тому на фініші слідства це вирішили підчистити і ввести в сюжет рацію. Вийшло дуже незграбно. Краще б залишили так.
Тертишніков, деякий час подумав, потім рішуче сказав, що телефон у нього чорний, але показати він його не може. Тут втрутився суддя, заявив, що суду байдуже, якого кольору телефон у свідка. В принципі, все, що ми хотіли, вже прозвучало, ми ще трохи позапитували, чи не варто показати йому карту місцевості і просити уточнити, де хто стояв, але в підсумку відпустили його так.
За підсумками першого тижня процесу помітні дві речі. По-перше, фірмовий стиль роботи СКР: допити під копірку, це дуже впадає у вічі і викликає подив у незвичних до такого процесу людей, особливо іноземних дипломатів, які чергують на засіданнях. Це добре. Саме вони будуть доповідати своїм урядам і формувати їхню позицію з приводу слідства і суду.
По-друге, вже зараз з’ясовується, що на блокпосту, де загинули Корнелюк і Волошин, бойовиків, схоже, було більше, ніж мирних жителів. І схоже, що цей факт спеціально намагалися затушувати.
Поки до нас не дійшла черга подавати докази алібі Надії, ми в порядку альтруїстичного суботника показуємо брехню, яка оточує інші частини історії. Для вирішення основного завдання – фактичного звільнення Надії – це все не суттєво. Можна було б взагалі не вникати у все, що стосується подій у Воронежі і уявного переходу кордону, та й обстрілу теж. Але для самої Савченко це важливо, так що будемо вникати. Це, окрім іншого, ще досить захоплююче.
Ілля Новіков, адвокат Надії Савченко, Facebook, 2 жовтня 2015р.
