Заява заступника Голови партії «Батьківщина», голови Комітету ВРУ з прав людини Григорія Немирі щодо виступів Міністра соціальної політики України та Голови Служби безпеки України 25 лютого 2016 року.
Міністерство та Служба безпеки в один голос заявили про нібито «масові шахрайські схеми» співробітників управлінь праці та соціального захисту населення, Державної міграційної служби та Пенсійного фонду України на місцях.
Варто зазначити, що редакція Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яка діяла включно до 13 січня 2016 року, передбачала можливість зазначення у довідці ВПО на штампі про реєстрацію місця проживання одної з адрес на вибір переселенця: а) адреси Управління праці і соціального захисту населення (УПСЗН), на який видав довідку; б) адресу управління міграційної служби, яке проставило на довідці штамп з реєстрацією місця проживання; в) фактичну адресу проживання переселенця.
Це було абсолютно законно і працівники соціальних служб, Пенсійного фонду та міграційної служби не мали права перевіряти вказану переміщеною особою інформацію при виданні довідки чи оформленні соціальних виплат. Законом також не було передбачено ведення міграційною службою будь-якого обліку проставлених на довідках штампів про реєстрацію місця проживання внутрішньо переміщеної особи.
Замість цього законом був покладений обов’язок на Кабінет Міністрів України протягом трьох місяців з дня набуття чинності законом (тобто до 22 лютого 2015 року) створити Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб, визначити порядок її ведення та порядок доступу до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб із зазначенням ідентифікаційних даних громадян, відомостей про факт надання їм державою та органами місцевого самоврядування послуг, даних про факт і про потреби їх працевлаштування, відомостей про виплачені їм грошові суми для забезпечення тимчасового поселення та отримання постійного житла, передбачивши в цій базі систему захисту персональних даних, повноваження державних органів та їх територіальних підрозділів щодо порядку введення таких даних за їх спеціальною компетенцією та порядок надання необхідних для таких осіб інформаційно-консультативних відомостей та послуг для прискорення та спрощення для цієї категорії громадян процесу соціальної адаптації.
Кабінетом Міністрів цього не було зроблено і до сьогодні!
Замість впровадження прозорого сучасного механізму обліку внутрішньо переміщених осіб та їхніх потреб, було вирішено застосувати старі режимно-радянські методи «вирішення проблеми» – три місяці, за словами міністра соціальної політики, Служба безпеки складала списки переселенців, які підозрюються в тому, що вони скористались своїм конституційним правом на свободу пересування в межах країни.
А тепер для того, щоб приховати свою бездіяльність щодо допомоги переміщеним людям, ведення належного обліку цих осіб та їх потреб, виправдати кричуще нецільове витрачання коштів Міністерством соціальної політики України, уряд намагається перекласти свою вину на заручників ситуації – громадян України: внутрішньо переміщених осіб, рядових працівників місцевих соціальних служб, міграційної служби та Пенсійного фонду.
Так, випадки реєстрації ВПО тисячами за однією адресою можливі, бо це дозволяв закон і в ситуації, коли уряд не забезпечив ні евакуацію людей, ні надання їм житла під час переміщення, ні внесення відповідних змін до законодавства, це було нормально і виправдано. А от коли очільник Служби безпеки публічно заявляє, що, наприклад, у місті Севєродонецьку Луганської області за адресою: вул. Новікова, буд. 15-Б обліковується 7500 переселенців і не говорить про те, що це адреса УПтаСЗН Севєродонецька, – це є подвійним стандартом та відвертою спекуляцією на «прагненні зберегти державні кошти».
Так само всім відомо, що постанова уряду № 509 від 1 жовтня 2014 року, яка визначає порядок взяття на облік ВПО, суперечить положенням закону, але уряд не вживає дій щодо приведення її у відповідність з актом вищої юридичної сили, а також з реаліями, в яких змушені жити переселенці.
Очільник профільного міністерства вчора публічно заявив про застосування не передбаченої жодним нормативно-правовим актом процедури «призупинення» дії довідки про взяття на облік ВПО та, відповідно, всіх соціальних виплат, належних особі.
А відтак перед всією країною визнав, що вимоги дії частини другої статті 19 Конституції України, яка зобов’язує органи влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, були порушені керівництвом міністерства.
Хочу також зазначити, що згідно зі статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зараз громадяни України, які мають адресу реєстрації місця проживання на непідконтрольних територіях Донецької та Луганської областей, фактично масово визнаються винними у фінансуванні тероризму, реалізації шахрайських схем та веденні організованої підривної діяльності проти України. Щодо них застосовуються репресивні заходи у вигляді так званого «зупинення» їм всіх соціальних виплат, які дуже часто є єдиним джерелом їх доходів. Та найбільш цинічним є те, що відігруючись на найвразливішій категорії населення, уряд намагається приховати власні помилки, які коштують країні мільйонів.
Люди стають заручниками безвідповідального управління соціальною сферою. За кожним таким бюрократичним «рішенням» стоять сотні тисяч українських родин, які втрачають віру в нову Україну і віру в те, що вони потрібні своїй державі.
Звертаюсь до Кабінету Міністрів з вимогою:
1. Негайно припинити практику зупинення дії довідок внутрішньо переміщених осіб на підставі даних, наданих Службою безпеки України та інших суб’єктів владних повноважень, не передбачених в Законі України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»;
2. Створити передбачену законом Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб і затвердити Положення про неї.
