Дмитро Шлемко: Нова народна Конституція дасть можливість сформувати ефективну вертикаль державного управління

В інтерв’ю газеті «Галичина» голова Івано-Франківської обласної організації ВО «Батьківщина», народний депутат України чотирьох минулих скликань Дмитро Шлемко розповів про головні ідеї Нової народної Конституції, які запропонувала лідер «Батьківщини» Юлія Тимошенко.

Він пояснив, навіщо українцям новий Основний Закон і розказав про його переваги; звернув увагу, що парламентська форма правління із канцлером на чолі уряду є найкращою для України, а також наголосив, що суспільний договір між державою і суспільством має бути таким, де пріоритетом стануть інтереси українця.

– Дмитре Васильовичу, Ви взяли участь у презентації в Києві концепту нової народної Конституції, ініційованої лідером партії «Батьківщина» Юлією Тимошенко. Проте побутує думка, що світова громадськість визнала чинну Конституцію України однією з найбільш досконалих і демократичних. Поясніть, навіщо українцям новий Основний Закон?

– Справді, анонсований Юлією Тимошенко «Новий курс України» було започатковано на Всеукраїнському форумі 15 червня цього року. Вже тоді лідер ВО «Батьківщина» оголосила, що це лише початок важкої практичної роботи політиків, інтелектуалів, громадськості над змінами в найважливіших сферах суспільного життя: політичній, економічній, соціальній. Акумулюючим, таким, що впливає на життєдіяльність всієї країни, і є її основний документ – Конституція України.

Тому 24 серпня, в день 27-ї річниці української незалежності, в столиці нашої держави відбулася презентація народної Конституції України. Більше двох місяців над її проектом працювала команда з понад 80 експертів, конституціоналістів, політологів, політиків, які є частиною інтелекту нашої країни. Головне завдання – це ще до початку президентської кампанії представити громадянському суспільству нову Конституцію. Справді, це має бути новий Основний Закон України, а не підремонтований, переформатований під наступного президента, який використає його для своєї особистої влади, як це було донині.

«Не можемо ми й надалі продовжувати цю традицію, коли одна людина у своєму кабінеті невідомо під яким впливом ухвалює рішення для всієї нації», – заявила Юлія Володимирівна. Тому передбачається, що вперше в нашій історії прийняття Конституції України переводиться в площину обговорення ключових питань суспільного життя на рівень звичайних людей, які, зрештою, ухвалюватимуть її на Всеукраїнському референдумі, а не прийматимуть тишком-нишком через кулуарні домовленості у Верховній Раді. Саме останнє і є причиною того, що маємо повернутися до початків прийняття чинної Конституції України та її основних проблем функціонування.

Так, Конституція 1996 року свою позитивну роль відіграла, бо це був великий крок для затвердження української незалежності, вона передбачила громадянські права українців, чого доти в державі фактично не було. Однак не можна забувати, що це була Конституція грубих владних компромісів між президентом Кучмою, головою ВРУ Морозом, народними депутатами України, які знали: якщо вони до ранку не приймуть Конституцію, то їх очікує указ президента про розпуск парламенту, та новітніми українськими олігархами. Тому протягом 22 років один з найкращих конституційних документів на пострадянському просторі, як зробила висновок Венеційська комісія, не зміг забезпечити цілісності та гармонійного, поступального розвитку держави.

Причина надто проста. Про народ лише написали, але реального народовладдя Основний Закон країни не забезпечує, бо в ньому нема механізмів впливу на тих, кого обирають до парламенту, місцевих органів влади, кого призначають у виконавчу владу, суддів, прокурорів, міліцію, десятки різноманітних контрольних органів, які обслуговують олігархів, «кришують» корупціонерів, що присмокталися до Державного бюджету.

Українці не можуть провести референдум, щоб висловити свою думку, сповна скористатися правом на безоплатне лікування, освіту, відсторонити від виконання обов’язків тих, хто приймає рішення щодо космічних для населення тарифів, ліків, цін, забудов у рекреаційних зонах, відчуження народної власності і т. д.

Не можна дивитися і терпіти той стан, коли усвідомлюєш, яка багата Українська держава природними, матеріальними, трудовими ресурсами, який великий маємо народний інтелект, бо, за рейтингом ООН, попри наші негаразди виходимо на шосту позицію за рівнем національної освіти, яка родюча українська земля, що використовується лише як сировинний ресурс, придаток до Європи, які мільярдні кошти йдуть в Україну як фінансова допомога від всього цивілізованого світу і як безкарно їх розкрадають можновладці і що водночас це країна найбідніших в Європі людей.

Без нової Конституції, без реального впливу і контролю людей над владою змінити ситуацію в країні майже не можливо, незважаючи на те, кого б не обрали наступним президентом. і коли виборцям сьогодні вже заявлені кандидати в президенти «вішають локшину» на вуха , що вони з цим впораються, то це означає, що їм така Конституція потрібна, щоби в ручному режимі й надалі управляти країною, користуватися плодами праці людей для свого збагачення, як це робить нинішній Президент, керувати урядом, парламентом, тримати через правоохоронні органи в покорі суспільство.

Нагадаю, що фактично всі президенти замість того, щоб виконувати Основний Закон, особливо в частині прав громадян, намагалися переписати його під себе: «референдум» Кучми 2000 р; конституційна реформа 2004 р., яка створила де-юре парламентсько-президентську республіку, а де-факто забезпечила розпорошення політичної відповідальності за президентства Віктора Ющенка; потім за Віктора Януковича повернення 2010 року через Конституційний Суд Конституції попереднього варіанта. Зазнала змін Конституція і за Президента Петра Порошенка.

Ось чому Юлія Тимошенко пропонує принципи нової народної Конституції, яка дасть змогу сформувати ефективну вертикаль державного управління, де влада, чиновники служитимуть людям, а не можновладцям.

– Все ж немало політиків та експертів стверджує, що під час війни не можна вносити жодних змін до Конституції, оскільки конституційний процес загострює всю політичну діяльність. Прокоментуйте.

– Запропоновано наступний порядок розгляду, обговорення і прийняття нової, наголошую ще раз, нової Конституції, а не внесення до неї косметичних змін, після яких завжди для людей ставало гірше, а для чиновників – ліпше. Адже навіть для того, щоб 300 нардепів проголосували за певні зміни, їх теж треба чимось винагородити.

Після підготовки командою спеціалістів проекту нової Конституції її виносять на всенародне обговорення, де кожний активний, небайдужий громадянин має право внести до неї свої пропозиції, зауваження, зміни. Коли закінчиться термін всенародного обговорення, Основний Закон України буде винесено на Всеукраїнський референдум. Конституцію прийматиме народ, а не парламент. В цьому полягає головна відмінність, суть і переваги нової Конституції, бо тоді ні президент, ні народні депутати не зможуть без дозволу народу змінювати під себе конституційні норми. В такому підході відсутні будь-які посили, які б загострювали суспільну ситуацію, вносили деструктив навіть у нинішніх умовах.

Навпаки, кожний українець чітко усвідомить, що країна не може жити в надії на одну людину – доброго царя, а в нашій реальності – на президента. Всі житимуть за чинним законом, невиконання якого тягне за собою відповідальність кожного – від президента до чиновника найнижчої ланки. У нинішній безвідповідальній ситуації, навіть в такий важкий для країни час, загострюється відчуття в кожної людини за існуючу несправедливість, приниження, страх за те життя, яке вона має. Тому війна не причина миритися з існуючою владною системою, а час для серйозних змін.

Також окремі політики пов’язують ідею коригування Основного Закону з наближенням виборів…

– Це правда. Днями в інтерв’ю «Гордон» кандидат у президенти України Анатолій Гриценко заявив, що використає повноваження президента, надані нинішньою Конституцією, для наведення порядку в країні, боротьби з корупцією, олігархами, яких при ньому в Україні не буде. Ні­хто, напевно, не забув, що всі українські президенти віддано служили олігархам, а чинний Президент – сам олігарх.

Петро Порошенко хоче внести зміни до Конституції лише щодо фіксації курсу країни до ЄС та НАТО, а все інше, безумовно, його влаштовує. Є окремі пропозиції від інших заявлених претендентів на президентське крісло. Однак жоден з них, крім Юлії Тимошенко, не хоче зробити головного – змінити модель державного управління. Без цього ми знову будемо йти по замкнутому колу і через певний час настане розчарування вже в новообраному президентові.

Справді, трохи більше як півроку залишилося до президентських виборів. Кандидатів же добрий десяток, серед яких і потенційні лідери, тому так важливо почути, що вони пропонують суспільству для реальних, а не чергових лозунгових змін «Жити по-новому». Здавалося б, лідер президентських рейтингів Юлія Тимошенко найменше мала б бути зацікавлена в зміні Конституції, де владні повноваження Президента на сьогодні найбільші. Однак вона чітко усвідомлює, що так далі жити не можна і вже сьогодні треба людям говорити про очікувані зміни. Після того, як відбудуться вибори президента, а за ними чергові парламентські, внести зміни, тим більше прийняти нову Конституцію, якщо сьогодні про це не заявити суспільству і не отримати його підтримку, буде складно або навіть неможливо. Ось чому саме зараз, напередодні виборчих процесів, ця ініціатива на часі.

– Що саме пропонують «батьківщинці» до нової Конституції?

– Головне завдання нової Конституції – наповнити її реальним змістом народовладдя. Як наголошувала на форумі Юлія Тимошенко, хоч у чинній Конституції записано, що єдиним джерелом влади є народ, однак де-факто джерело влади сидить на Банковій і в інших кабінетах, зокрема депутатських. Тому потрібний новий суспільний договір між державою і суспільством, де пріоритетом будуть інтереси громадянина України.

Для реального втілення цього в життя в країні мають бути створені і конституційно закріплені десятки всеукраїнських профільних асоціацій з різних сфер життєдіяльності, які будуть наділені спеціальним статусом, матимуть право законодавчої ініціативи та підготовки проектів урядових рішень. Вони надаватимуть кадрові пропозиції, наглядатимуть за виконанням нормативних актів, що стосуються тих чи інших галузей, та матимуть право застосовувати так зване «вето уваги».

Запропоновано запровадити в суспільне життя інструмент прямої демократії – проведення всеукраїнського та місцевого референдумів за народної ініціативи, в т. ч. і щодо дострокових виборів парламенту.

По-новому запропоновано розгляд та кадрові призначення на ключові державні, судові та правоохоронні пости через громадські обговорення.

Загалом передбачено надзвичайно суттєві зміни, але найважливіша серед них така: влада на всіх рівнях буде не лише обиратися народом, а й буде йому підконтрольною. Коли сформують у новій Конституції всі позиції, українці, зокрема й прикарпатці, матимуть можливість не лише ознайомитися, а й взяти участь в обговоренні та внесенні до неї змін.

– У «Батьківщині» вважають, що парламентська форма правління із канцлером на чолі уряду є найкращою для України й що відповідну модель необхідно закріпити у новій Конституції. Які ж її переваги?

– Так, ініціаторка форуму ще раз продемонструвала учасникам аргументи державного управління на прикладі 30 найуспішніших країн світу. Серед більшості з них – парламентський тип і лише в двох – президентський. У кожної країни є усталені політичні традиції, свої проблеми, але тривалий час відпрацьований майже до автоматизму механізм дає позитивні плоди. Тому й нам теж важливо, щоб влада не коригувала після виборів результати народного волевиявлення, не формувала під себе коаліції, неприродні більшості, а реалізовувала свою передвиборчу програму, несла колективну та персональну відповідальність за невиконання обіцяного.

Юлія Тимошенко та її команда вважають, що це можна зреалізувати через парламентську форму правління канцлерського типу. Тобто виборці, голосуючи на виборах до парламенту за партійний список, одночасно визначатимуться з пар­тією і кандидатом на посаду канцлера, який очолює партійний список. А це означає, що виборці більшістю голосів обиратимуть і політичну силу, якій довіряють на основі її програмних принципів формувати та реалізовувати на наступний період економічну, соціальну політику, і канцлера держави, лідера цієї пар­тії.

Це дасть змогу позбутися підкупу виборців, виборчих махінацій, післявиборчих корупційних діянь, забезпечить суспільний контроль та відповідальність кожного за доручену ділянку роботи. Незабаром концепт нової Конституції України буде представлено на всенародне обговорення, і кожен зможе долучитися до цього.

Галичина, 9 вересня 2018р.

Календар новин

Останні новини

Фото дня

Відео дня

Пряма мова