The Economist у новинах пише: безвізу для України зараз, звісно, не буде.
Потім додає: може, дадуть грошей, щоб ми вже зовсім не сумували – десь мільйонів 600. І закінчує: «Українці мають брати те, що дають».
Перекладаю з дипломатичного лексикону – «Беріть і не випєндрюйтесь. А то нічого не отримаєте».
Ні, шановні, так це не працює. Ви й самі це знаєте, але звикли, що з нами так можна. Українці не мусять і не будуть брати «те, що дають».
Може, ми й просимо про допомогу занадто часто, але подачок не любимо. Тим паче, коли українці цих 600 млн не побачать і навіть не відчують, як не побачили і не відчули багато сотень мільйонів допомоги на реформи, держслужбу та бла-бла-бла.
Коли це ви чули, щоб хтось казав: «Ура! Нашій владі дадуть ще 600 млн USD на реформи! Ми такі раді!..»
ДЕ НАШ БЕЗВІЗ?!
Ми виконали всі сто сорок з чимось ваших вимог.
Потім виконали ще декілька інших, які ви додавали і додавали, потом ще одну, хоч і не має так бути, хоч і треба було зупинити ці вимоги одразу.
І питання тут не у 15 обіцянках пана Порошенка, починаючи з 2011 року, здається.
Його обіцянкам ми не вірили аж з «АТО за 3 дні» і розростанню, як на дріжджах, мережі «Рошен», яка все ще його і буде його власністю, здається, навіки. А ваші обіцянки – ще мали вагу.
Питання у тому, шановні, що ми не навчилися відстоювати свої права і погоджуємося на те, що дають.
Дещо у політиці – не дають. Його забирають самостійно.
Гідності – нас навчив Майдан. Тепер треба донести це до європейців. І до нашої політичної еліти країни, очевидно, теж.
І заодно – переосмислити наш вектор руху до Європи. Європа вже не та, друзі.
Сумний пан Посол ЄС в Україні ще місяць тому казав нам: «Так, хлопці, правда не гарно з нашого боку вийшло. Ну буває. Не буде вам безвізу» – і це тому підтвердження.
Ми маємо стати самі собі Європою і самі собі вектором розвитку.
Ну а поки що – Міністра закордонних справ – у відставку, звісно.
Альона Шкрум, народний депутат від «Батьківщини», Facebook, 24 листопада, 2016р.
