Ми говоримо про права людини, про справедливість, граємося у ліберально-демократичні засоби протесту, а нам протистоять банальні диктатори, які вирішили, що країна належить їм і їм знову можна усе.
І що всі повноваження, які вони зосередили у своїх руках – СБУ, суди, контрольні органи, розвідка, окремі міністерства, прокуратура, НБУ, величезні небачені суми грошей, – усе можна використати в своїх власних інтересах, в інтересах свого бізнесу і проти тих, хто тобі не подобається.
…Ми подаємо гарні закони, а нам говорять, якщо не ухвалите декілька наших диктаторських та ганебних правок від президента (не соромлячись, так і говорять) – то ви завалили всю реформу, бо без поправок її не буде.
Не президент завалить своїми правками, а ми, бо відмовились прийняти шантаж.*
І тут аналогічна історія.
– Ви взяли у заручники громадян у поїзді! Вийдіть!
– Та ні, любі, це ви взяли у заручники весь поїзд, а до цього – весь пункт пропуску Краковець, через небажання впустити одну людину, як цього вимагає закон! Бо якби були законні підстави зняти цю людину з поїзду у Польші, давно б ви це зробили. Пустіть її в Україну і далі – дійте правовими методами. Суди ж – ваші.
– Злодії! Рука Кремля! Провокатори! Взяли людей в заручники!
… І знову в моїй стрічці порохоблогери пишуть про «одіозних радикальних» депутатів та знову кричать про шантаж і план Путіна, і страшні провокації.
Страшні – одну людину провести відкрито та законно в Україну.
Забудьте на хвилинку про Саакашвілі. Це – дежавю.
Коли цар вирішує, що йому можна все, грюкає кулаком об стіл і принципово вимагає дотиснути ситуацію, попри будь-який сенс, попри закон, моральність, попри ціну свого рішення та методів для репутації усієї держави, бо він так хоче, бо він – сильний.
І плювати на всі закони.
Коли «5 канал», «Прямий» та «112» ані кадру не покажуть про Саакашвілі…
Коли декілька чорноротих блогерів без совісті та поняття моралі пишуть гидотні блоги про Тимошенко, Саакашвілі і всіх, хто поряд з ними, бо кинули завдання.
Дежавю.
Якщо Петро Олексійович особисто примхливо не бажає бачити одну людини в Україні – він наплює на всі закони, на всіх громадян, які можуть постраждати, на всі європейські інститути та правила, і використає всі методи, які ми йому дали, як главі держави – для захисту законності, – на прямо протилежну історію – для своєї забаганки.
Правова країна, кажете? Смішно.
*реальна історія про закон про службу в органах місцевого самоврядування.
Альона Шкрум, народний депутат від «Батьківщини», Facebook, 11 вересня 2017р.
