Давайте спробуємо без емоцій, просто проаналізуємо наш з вами шлях за 3 роки до цього шансу створити суд, який розглядатиме справи щодо корупції в вищих щаблях політичного харчового ланцюжку.
Deutsche Welle зібрало весь тернистий шлях 3-річних обіцянок Порошенка про Антикорупційний суд.
Ми пройшли:
Від бажання у 2016 році Порошенка створити так звані «антикорупційні палати» у старих підконтрольних йому судах до:
– заяв президента, що «антикорупційний суд» – це історія країн третього світу і Африки;
– до Ялтинської конференцій 2017 року, коли Порошенко у звичній зухвалій для нього манері запитав Джона Керрі «чи є в США антикорупційний суд», на що отримав блискавичну відповідь: «На відміну від вас, у нас всі суди антикорупційні». Це не могло не зірвати овації та оплески;
– до незграбних танців навколо і біля процесу створення суду і обіцянок подати законопроект у ВР протягом цілого року;
– коли ще півроку тому президент «закликав» парламент і своє ж БПП створити якусь робочу групу і переводив неуміло стрілки на всіх, крім себе –
– до подачі Порошенком нарешті через 2 роки законопроекта про суд абсолютно жахливої якості, який одразу вщент був розкритикований Венеційською комісією;
– до вже образливого сміху над Президентом України на Мюнхенській безпековій конференції вже у 2018 році, коли він намагався знову брехати в очі міжнародним колегам, щодо відсутності свого впливу на блокування процесу розгляду законопроекту у ВР;
– до 2 місяців «страждань» комітету над поправками і щорічних перемовин з Порошенком та МВФ;
– до принципової позиції наших міжнародних друзів і, нарешті, до сьогодні, коли проект був ухвалений.
Це історія і відео – це вже половина інформації для розуміння ситуації.
2 хвилини і отримаєте повне враження, як саме Президент тримає нас усіх за ідіотів.
Чи отримали ми сьогодні найкращу редакцію Закону? Звичайно, ні.
Скажу вам правду: ми ніколи і не могли її отримати, як би не билися і надалі. Тому що Порошенко скоріше б пішов на перевибори парламенту, ніж віддав би свій контроль над створенням нового суду.
Але ми отримали черговий шанс запустити маленький вірус у величезну клептократичну систему.
Отака історія без овацій і ілюзій.
Давайте дорослішати.
Ми важко і з величезним скрипом пройшли півшляху, але попереду найважче: коли треба проконтролювати виконання тих норм закону, які є, та прозорий відбір спочатку дійсно достойних представників у Громадську раду міжнародних експертів, а потім – кандидатів на посади суддів.
Від наступного року та нашої увагу до цього процесу залежить, чи буде це черговий ручний суд «друзів» президента чи псевдосуд, який так ніколи і не запуститься у повноцінну роботу, чи – шанс на ПОЧАТОК (а не завершення, як звітує Порошенко) антикорупційної реформи.
Альона Шкрум, народний депутат від «Батьківщини», Facebook, 7 червня 2018р.
