Цитата одного колеги з Опозиціного блоку, якого вперше бачу у ВР і який весь ефір розпинався про «грантоїдів», а наприкінці не витримав і «в серцях» заявив колезі з БПП:
«Та что вы проверяете этих грантоедов убогих! Копейки эти. Вот проверьте лучше моего губернатора, вот он всю жизнь работал чиновником и в структуре СБУ, а декларирует сотни гектаров земли!»
Майже крик душі.
Останні дні з певної відстані спостерігаю за цими криками про мільйонні статки «грантожерів», про ярлики «всі, хто має дохід понад 50 тис грн на місяць – злодії», «Шабунін заробив більше, ніж зарплата президента». І мені стає відверто страшно.
Фракція БПП, як шакали, розпалюють ненависть до усіх людей (і ні, не лише антикорупціонерів), які навчилися попри всі державні перепони й перевірки заробляти собі на житті своїм розумом у нашій пораненій державі.
Та у країні, де ми за рік втратили понад 2 млн громадян, які виїхали на заробітки, де на субсидії підсадили більшість населення заради прибутків одного найбагатшого олігарха, де зростання економіки не встигає за інфляцією і ростом цін.
Я готова особисто розцілувати кожного, хто створив громадську організацію, хто забезпечує заробітну плату і робоче місце собі та ще трьом українцям не з бюджетних коштів, а з міжнародного гранту за рахунок платників податків інших країн.
Я думала, питання у помсті за приниження, яке корупціонери при владі відчули після своєї подачі декларацій.
Але я, здається, помилилася. Справа не в помсті, а у заздрощах.
Звичайно заздрощі не до «величезних» статків «грантожерів». Один відпочинок на Мальдівах та оренда яхти на літній місяць з відкатів коштує, як 10 років важкої роботи найкращого антикорупціонера.
Але заздрість таки є, бо людина, яка вміє лише красти гроші з бюджету, не може створити успішний бізнес.
Без «даху» згори, державних замовлень, монополій, дотацій та договорняків з посадовцями, вони не здатні банально заробити на те життя, до якого звикли з мільйонних хабарів. І вони це знають.
Вони знають, що їм треба мільйони доларів підтримувати той «рівень» життя, до якого вони звикли, і знають, що, якщо їх відсунуть від кормушки, вони ніколи в житті такі гроші своїми мізками не зароблять. Хіба що швиденько зараз приватизують за копійки завод (та й те зруйнуєть його за рік, бо керувати ж не уміють), чи візьмуть в оренду на 99 років за копійки державні об’єкти, поки вони при владі, чи замочать усіх конкурентів.
Вони це знають і їм страшно.
Бо тут ціла каста молодих людей – громадських діячів, журналістів-розслідувачів, айтішників, стартаперів, які знають англійську, які не йдуть на поклін до місцевого князька, не платять відкат, а відкрито заробляють кошти своєю головою.
Без адмінресурсу і не пристосувавшись до бюджетних потоків. Ще й критикують єдині методи заробітку їх самих, можновладців.
І за цю ненависть, свій страх і свою заздрість – вони готові країну втопити у злобі і лайні, розділити суспільство, знову закрити перед нами наш вистражданий європейський вибір.
Та що там, за цю ненавість і злобу вони готові знову ризикнути державою.
Хочете наказати колективного Шабуніна, який заважає вам спокійно насолоджуватися красивим життям біля владного корита – добре, хай декларують, перевіряйте їх декларації.
Замість того, щоб перевіряти сотні тисяч декларацій службовців та політиків з їх мільйонами кешу, тисячами колекційної зброї та колекційних вин, та десятками квартир при вічній зарплаті за останні 20 років на державній службі на рівні до 5000 гривень.
Але, упиваючись ненавистю та заздрістю, не смійте знецінювати тих, хто у цій державі таки зміг заробити собі на життя, а не вкрасти з бюджету, декілька десятків тисяч гривень на місяць.
Бо коли ваша ненависть затопить країну, прийдуть, як 100 років тому, вбивати і грабувати не до Шабуніних, а у хороми ваших генпрокурорів, президентів та губернаторів.
Альона Шкрум, народний депутат від «Батьківщини», Facebook, 3 квітня 2018р.
