Зранку провели зустріч Комітетом з місцевого самоврядування в офісі омбудсменів Швеції (їх тут аж 4).
Омбудсмен – це давньоскандинавське слово та взагалі швецький «винахід», тож звідси й треба починати дискусію.
Швецькі чотири омбудсмени – займаються широким контролем за зверненнями громадян над діями уряду, державних органів та органів місцевого самоврядування.
Все почалося у 1713 році, коли король Швеції відправився у Туреччину і залишив «верховного королівського омбудсмана» для контролю державних чиновників.
Першим омбудсменом, призначеним швецьким парламентом, став у 1809 році – пан Маннергейм.
Він у свій час їздив на коні по великій країні та екзаменував стан тодішніх в’язниць і відношення до ув’язнених – ця функція залишилася і до сьогодні.
Цікаво, що жодних вимог до кандидата в омбудсмени тут немає!
Перепитуємо, чи може омбудсмен бути політиком, чи є вимоги до його освіти чи до віку? Ні, жодних вимог у законі!
Парламент таємним голосуванням визначає омбудсменів.
При цьому традиційно він завжди є відомим адвокатом, а єдиним омбудсменом, хто не був юристом – був перший «уповноважений» пан Меннергейм.
Як і все у швецькій політиці, це для нас унікальне відкриття: процедура контролюється традиціями сильного парламентаризму та спільним розумінням важливості посади, тож призначаються завжди високо визнані адвокати з бездоганною репутацією.
Бажання призначити людину, близьку до конкретної політичної сили, у парламенту не виникає: омбудсмен має бути незалежним та «рівновіддаленим».
Допомагає у його роботі так званий «Комітет з конституційності» у парламенті, що контролює виконання законів урядом. Голова комітету, знову ж, за традицією, завжди – від опозиції!
І традиція ця – непорушна.
Омбудсмен – одна з найважливіших посад у будь-якій державі, про яку ми чомусь забули.
Він у нас є формою парламентського контролю за правами людини, має бути незалежним, публічним, відкритим, боротися за права людей та викривати їхні порушення.
От тільки повноваження пані Лутковської закінчилися 2 місяці тому, а призначення нового уповноваженого – заблоковане.
Коаліціянти не можуть визначитися, хто ж ним буде та не можуть домовитись, як краще розміняти цю посаду на посаду голови Рахункової палати.
Про необхідність віддати ці обидва механізми парламентського контролю опозиції, як це працює у більшості країн світу, – НЕ йде і мови.
Інша «смішна» історія – спроба замінити обов’язкове таємне голосування за омбудсмена (вимога нашого закону, так само, як і закону Швеції, і, до речі, міжнародних принципів) – публічним голосуванням!
Пан Князевич вже двічі намагався провести цю поправку про відкрите голосування у законі про Конституційний суд.
Причина? Бо довіри у БПП до «Народного фронту» немає, а, отже, поділивши посади у Рахунковій палаті та офісі омбудсмена – коаліціянти не впевнені, що при таємному голосуванні домовленості будуть виконані.
Швецька політична традиція та культура поки що від нас – не за Балтійський морем, а, здається, за тисячі світових років. Поки що.
Шведи не розуміють часто наших запитань. І пояснюють нам, наче дітям, що «влада і опозиція часто міняються місцями, а, отже, парламентський контроль та права опозиції – недоторканні».
А посадові особи, які цей контроль здійснюють, – мають «урівноважувати» систему, бути незалежними та рівновіддаленим від усіх політичних партій, а не бути собачками влади на короткому ланцюжку.
Альона Шкрум, народний депутат від «Батьківщини», Facebook, 15 червня 2017р.
