У порту Чорноморська на причалі №5 майже два тижні стоїть фура із 300 вівцями.
Тварини 12 днів, як прибули з Туреччини (їх не прийняла країна).
Вівці романівської породи, з яких більше половини вже загинули від голоду і отруєння трупною отрутою.
Зараз в контейнері живі тварини стоять на трупах своїх родичів, трупний сморід йде по всій митниці, місцеві жителі незаконно їх потроху підгодовують. І це пекло продовжується вже майже 2 тижні.
Чому? Бо десятки положень, погоджень, інструкцій та наказів говорять:
– є два виходи з цієї ситуації: перший – повернути товар до Туреччини, як пропонувала в акті Ветслужба;
– другий – «утилізувати овець». «Знову ж на підставі рішення Ветслужби», – зазначає представник митниці.
До того ж знищити тварин у законний спосіб – можна лише на полігоні у Вінниці. (Бо все в країні лише у Вінниці відбувається)
А для цього власник повинен оформити пакет документів і в супроводі Ветслужби відправити товар на знищення, і ще й заплатити за це.
Власник давно вже махнув рукою на це божевілля.
Тож два тижні: митниця пише у Київ, дивиться, як помирають та гниють трупи овець під ногами ще живих, і чекає від Києва відмашки на знищення тих, хто виживе.
Вся країна – в одній маленькій фурі овець.
До розголосу від журналістів та захисників тварин – майже 2 тижні жодна бюрократична тварюка і пальцем не поворухнула, щоб вирішити дику реальну проблему, «бо немає повноваження», «закон не передбачає таку ситуацію», «не можна», «не моя відповідальність».
Ви збожеволіли, шановні?
Показали нам, як керувати державою?
…Лише сьогодні о 14:00 під тиском громадськості та після розголосу в ЗМІ зібралась якась комісія, яка постановила до кінця дня:
– встановити карантинну площадки, де відділити живих ще овець від мертвих;
– забезпечити живим доступ до їжі та води;
– вирішити проблему без «утилізації» живих тварин.
Поки що нічого з цього переліку не зроблено.
Висновок:
Рівно 73 контролюючих органи у країні.
1200 правил, погоджень та формулярів.
Купа начальників, директорів, в.о., керівник митниці, сотня працівників, керівник ветеринарної служби, його працівники, керівник порту.
І 300 тварин, з яких половина померла від тупої бюрократії, невігластва, та байдужості, а інші помирають і зараз.
Ми всі з’їхали з глузду?
До якої бюрократії, до якого управління ви докотилися за всіма вашими «успішними реформами»?
Коли бюрократія вбила у вас людину, а ви всі, як барани, боїтесь взяти на себе хоч краплю відповідальності чи здорового глузду?
Це некомпетентність, халатність, жорстоке поводження із тваринами та нараження на небезпеку епідемії цілого району. І за це має бути дуже чітка відповідальність.
Винні негідники, які прикриваються своїми статутами та не здатні більше мислити, винні скоти з керівництва, які допустили подібні речі, винна влада, поліція, немічні бюрократи та всі службовці, які декілька тижнів ходили поруч від концтабору живих овець і яким було на все це – глибоко байдуже.
У нашій країні, на жаль, існують забагато двоногих скотів, назвати яких баранами – це смертельно образити овець.
Альона Шкрум, народний депутат від «Батьківщини», Facebook, 26 жовтня 2018р.
