Давайте поговорило відверто, шановні мої любі та поважні колеги і друзі.
Я цілком розумію, що рівень ненависті та злості у державі зашкалює. Я розумію, що через це важко вірити будь-якому політику і важко навіть змусити себе слухати його, про що б він не казав. Але наша з вами спільна мета – розвивати цю країну, жити в цій країні та бути тут (а не десь далеко) щасливими.
Просте правило, яке ми з вами зрозуміли, якщо ми ще тут: не можна бути щасливими у країні, де навколо тебе нещасні люді. Люди, у яких немає грошей на власну гідну старість, які виживають, а не живуть. Не можна і крапка.
Значить, цю ситуацію треба змінити, не з благодійності, а з чисто егоїстичних бажань жити у суспільстві, де люди навколо задоволені життям, де бабусі не співають пісень у переходах, щоб купити собі ліки, де цілі родини не розриваються на роки, працюючи по різним далеким чужим країнам.
І може тоді у країні, де громадяни будуть більш задоволені своїм власним життям, рівень політизації кожного питання, і рівень ненависті та гівнометання у кожного знизиться до допустимого.
Але:
Політична риторика у нашій країні на сьогодні є примітивною, заснованою на популізмі, радикальних окликах, заборонах та нескінченних дотаціях, геніальних законопроектах ні про що та пустих гаслах; дискусіями про «пишатися», про соціалку і субсидії як форму виживання.
Я не хочу примітивізації себе і українців.Я хочу політику з ідеями та з дебатами.З новими технологіями щодо єдиних правил гри та шляхів досягнення цілей за допомогою зміни інституцій і зміни освіти, зі справжніми економічними стратегіями, де є цифри та розрахунки, а не пусті слова про вічний процес, без жодної позиції.
Загальна дискусія «за все хороше і проти всього поганого» – це образа інтелекту українців.
Давайте сперечатися, але формувати змісти.
Я вважаю,що форум Юлії Володимирівні – любити ви її чи палко ненавидите – це нереально крутий новий пласт дискусії та нові ідеї у нашому затхлому політичному просторі.
Якщо ми будемо про ці ідеї говорити лише у закритих групах та клубах в 20 людей, то вони так і залишаться нашим шепотом, а я хочу, щоб про них кричав Ляшко і підхоплював умовний Барна, щоб вони вивчили розумінні слова і підняли планку.
Політики, здається, бачать українців ходячими шлунками і вічними прохачами-патерналістами, яким треба лише соціальних виплат за все, ковбаси і пляшки горілки для забуття і видовищ – змішаних з криків про санкції і наймилозвучнішу мову. Вони вбивають націю цією примітивізацією.
Юлія Володимирівна і всі команда, яка допомагала готувати їй Форум (і так, я пишаюся, що була частиною цією команди) – не побоялася показати інший вимір політичної дискусії.
Говорити про болючі проблеми з цифрами і говорити про щастя, як мету будь-яких реформ, і про інновації, і про розвиток; про зміну архітектури державного управління, про перезаснування державних інституцій влади, про нові технології у цьому державному управлінні, про реальні пропозиції змін правил гри.
Ми не побоялися запросити на дискусійні майданчики тих, хто в житті не проголосує за Батьківщину чи за Юлію Тимошенко (чи ви думаєте, вона цього не розуміє??), але ми запросили тих, хто здатен наповнити дискусію не гаслами, а новими змістами та ідеями – і вийшло це круто, чорт забирай!
Я категорично відмовляюся приймати, як факт, що всі талановиті українці та ті, хто здатен продукувати додану вартість» – виїхали з країни або виїдуть; а тому вести політичну дискусію ми маймо для «патерналістичного аморфного бездумного населення», які хочуть гречки і простих рішень і обіцянок.
Це не так. Не така моя країна і не такі українці.
І ми будемо говорити про реформу державного управління, і зміни до Конституції та Податкового кодексу, і новий економічний курс, бо лише це змінить майбутнє і швидко.
Сказано на Форумі було багато. Не сказано з наших пропозицій – ще більше. Але це незаперечний факт, що не так багато в країні осіб, які здатні підняти будь-яку ТЕМУ своїми заявами.
І один з найсильніших кандидатів у президенти – саме така людина. Бо політики такого рівня можуть підняти хвилю про заборону продажу трусів, а можуть – про систему блокчейн у державних реєстрах.
Та нову систему обрання до парламенту, коли є стабільна більшість, а є меншість із сильним функціями контролю. Це потрібна дискусія. Це повітря у нашій політиці примітивних рефлексів.
Беріть. Дихайте. Критикуйте по суті. Робіть фактчекінг, пропонуйте альтернативу. Але робіть щось – зі змістом. Зупиніться і перестаньте писати шаблонами та емоціями. Бо тоді ви нічим не краще тих политиків чи політиканів, яких ви так палко критикуєте.
Я розумію, що лише від страшного відчаю можна написати, що Юлія Володимирівна говорила «словами Путіна» і повторила його промову. Ну не ганьбіться, шановні.
Не примітивізуйте нас усіх, не примітивізуйте країну, не вбивайте сам розум.
І знайдіть у собі сили промовчати, якщо крім «рука Кремля» та «Муссоліні» ідей до критики немає.
І давайте разом задамо новий градус дискусії та напрацюємо нові змісти та ідеї. Хай на цьому рівні інтелектуальної європейської дискусії сперечаються кандидати у президенти та лідери політичних сил. Хай це підхоплюють вони усі.
Хіба так не буде цікавіше..?
Альона Шкрум, народний депутат від «Батьківщини», УП.Блоги, 21 червня 2018р.
