Згадуються страшні холоди годинами біля в’язниці у Ростові. Як просто і зрозуміло для мене тоді все було.
Надія слухає відео, де вона перевозить зброю з ДНР і обговорює теракти, і посміхається. Про що вона думає?..
Надію Савченко зробив героєм не пан Порошенко, не суд і не Путін.
Героєм – її зробили ми, наше натхнення, наш патріотизм, наша віра, наша внутрішня потреба бачити німб над головою обраного нами героя, бажання сліпо вірити у месію та перекладати відповідальність на нього.
Ми піднімаємо наших героїв на п’єдестал, а потім готові їх розпинати.
І так по колу було сотнями років, хіба ні?
Знаєте, це коло час розірвати.
Ідеальний Ющенко, перший політик, за якого мені було соромно у моєму житті, потім ідеальний солдат Савченко, і віра, що «країну змінять лише іноземці-міністри», чи образ «ідеальних АТОшників у владі», і навіть образ «ідеальних нових облич»… Нам хочеться героїв, нам хочеться простих рішень.
Так не буває.
Ні вік, ні громадянство, ні фронт, ні національність не роблять людину ідеалом та всевидящою.
Важливі не ці ознаки, а її справи, досвід, та рішення, які людина обирає кожен день.
Не зачаровувайтесь ні у кому. Не творіть собі кумирів.
Хай цей день ввійде в історію, як болісне дорослішання нашої нації.
Альона Шкрум, народний депутат від «Батьківщини», Facebook, 22 березня 2018р.
