У зв’язку з тим, що вчора до кінця робочого дня суд не зміг вирішити питання з передачею документів у Воронеж, ми застосували процесуальну імпровізацію. Я особисто разом з українським консулом приїхав до Центрального суду Воронежа, звідки ведуться допити «по скайпу». Все, що відбувається по обидва боки екрану, вважається єдиним відкритим засіданням Донецького міськсуду.
Це було для суддів сюрпризом, але за менше зло вони визнали очолити таке процесуальне хуліганство, ніж придушувати його. Працюємо в двох місцях.
Підсумок нашої стратегії: людина в перуці за ніч згадала, що віна дійсно брала пояснення у Руденка і Бобро. Коли? Та тоді ж, на перехресті. Скільки зайняло часу? Хвилини по 3-5 на кожного. Чому в реквізитах вказано, що це було після першої години ночі і зайняло по 40 хвилин? Помилився.
Людині в перуці було дуже неприємно побачити мене на живо в воронезькому суді. Чоловік помітно нервував, смикався і перешіптувався зі своїми колегами, які не заходили в зал. На питання, скільки йому років, відповів, що це закриті відомості. Чому, власне? Він не засекречений свідок. Суд йому дозволив тільки змінити зовнішність, але не дані. За протоколом йому повинно бути 41, але поблизу він виглядає старшим.
Коли я попросив його поставити підпис на оглянутих ним 4 сторінках, через які все почалося, прокурори навперебій стали заперечувати. Це не передбачено КПК.
Все це зміцнює мене в конспірологічній теорії (які я взагалі-то терпіти не можу), що замість реального підполковника ФСБ Почечуєва А.І. нам могли привести до суду підставного.
За Савченко дійсно приїхала група з 5 чекістів у масках і зі зброєю, в початкових свідченнях ДПСників про них сказано. Потім хтось в СКР зміркував, що це вже точно виглядає як арешт, а не «добровільна перевірка документів». Вирішили переграти і залишити одного. Оскільки Почечуєв спочатку засвітився у справі на цих письмових поясненнях, які він, схоже, дійсно брав в той час, який зазначено, цим одним вибрали його.
Але до суду для чогось послали людину, яка реальна їхалаз Надією в Воронеж. Вона його впізнала. Їхали, звичайно, не 7 годин, а 3, 7 потрібно було, щоб не пояснювати, чому простого незатриманого свідка чекали в СК глухої ночі. А справжній Почечуєв в цей час якраз розмовляв з Бобро і Руденком.
Все це виглядає як єресь, але, на щастя, цю теорію легко перевірити. Від Почечуєва у справі залишилася купа зразків почерку, а від людини в перуці – підпис на формулярі воронезького суду. Якщо графологи все-таки скажуть нам, що їх писали різні люди, це буде найдивніша закарлюка в цій справі. А цих закарлюк і так вистарчає.
Я повертаюся до Донецька, а мої колеги Марк Фейгін і Микола Полозов тим часом почали допитувати бойовиків. Слідкуйте за оновленнями.
Ілля Новіков, Facebook, 7 жовтня
