Зміни до закону «Про державну службу» суперечать не лише Стратегії реформи державного управління, ухваленої урядом, але й нашим міжнародним зобов’язанням
«Реформа державної служби значною мірою визначає успіх інших реформ. Ця реформа забезпечує нову якість державної служби відповідно до кращих європейських практик та робить державну службу політично неупередженою на благо державі та суспільству. Вступ на державну службу відбуватиметься лише за конкурсом на основі особистих якостей. Державна служба стане деполітизованою», – ці красиві, солодкі слова належать президенту України.
Це цитата зі слів президента від 31 грудня 2015 року, коли він підписав закон «Про державну службу» та хвалився ним перед нашими міжнародними партнерами.
Утім, минулого тижня в нетрях Адміністрації президента з’явився документ, який суперечить кожному вищезазначеному слову голови держави; законопроект був протягнутий депутатами БПП та проголосований за дві години за основу та в цілому з порушенням норм регламенту ВРУ; за цей проект президент особисто «збирав» голоси нічними дзвінками депутатам.
Можна наразі забути про розмежування політичних посад і посад державної служби.
Цей законопроект №7126 робить державну службу в областях та районах країни політичною на благо власне лише президента та його правлячої партії. Законопроект забезпечує вступ на державну службу за політичними вподобаннями, без найменшої подоби відкритих конкурсів чи процедур, без вимог до особистих якостей, до досвіду чи відповідної освіти кандидата. Лише політика. Більше жодної державної служби.
Цей проект повертає нас до узаконеного адміністративного ресурсу на виборах та ставить голів місцевих державних адміністрацій і їх заступників – представників виконавчої влади на місцях – на службу президенту, а ніяк не державі.
Найвищі державні службовці в регіонах країни стають заручниками політичної боротьби президента та його партії, а головною їх функцією стає забезпечення голосів конкретній політичній силі.
Насправді цей законопроект, протягнутий «бліцкригом», є емоційною реакцією голови держави на останній програш партії БПП на місцевих виборах в об’єднаних територіальних громадах. За офіційними результатами виборів 29 жовтня 2017 р. до ОТГ від Батьківщини обрано 903 депутати, тоді як від БПП – 642 депутати.
Подібні зміни до закону «Про державну службу» суперечать не лише Стратегії реформи державного управління, ухваленої урядом, але й нашим міжнародним зобов’язанням у цій реформі відповідно до співпраці з профільною організацією SIGMA, яка відіграє ключову роль у підготовці країн-кандидатів до вступу в ЄС. Подібні зміни суперечать навіть Стратегії національної безпеки.
Документ виводить з-під дії закону «Про державну службу» голів місцевих державних адміністрацій і скасовує головні досягнення реформи державної служби.
Наріжним каменем реформи державного управління для створення професійної державної служби є розмежування політичних посад та посад державної служби.
Натомість, проект навпаки надає правову основу для зрощення політики та державної служби, оскільки виводить з-під дії закону «Про державну службу» голів місцевих державних адміністрацій, їх перших заступників та заступників, а отже ліквідує для цих посад вимогу політичної неупередженості.
- З моменту вступу в дію законопроекту очільники місцевих держадміністрацій знову зможуть бути активними членами політичних партій, займати керівні посади в партіях, очолювати партійні осередки.
Це означатиме, що протягом передвиборчих кампаній та на самих виборах голови місцевих держадміністрацій використовуватимуть адміністративний ресурс на користь самих себе та своїх партій. Можна згадати, наприклад, парламентські вибори 2012 р., коли місцеві держадміністрації використовували кошти місцевих бюджетів у інтересах потрібних кандидатів; чинили політичний тиск на незалежних кандидатів та зловживали місцевими медіа.
- Іншою важливою новацією закону «Про державну службу» стали відкриті конкурси на посади голів місцевих державних адміністрацій.
Відтепер навіть формальних конкурсів не буде. Звісно, в нашій державі жодні конкурси не дають гарантій, що в результаті конкурсу буде обрано найкращого кандидата. Вони не можуть дати гарантій, що переможець впорається з роботою.
Утім, конкурси — це важливий інституційний механізм та шанс обрати кращих кандидатів, плюс, відкрита та прозора процедура зі співбесідами в онлайн-режимі, коли дурощі кожного кандидати добре видно. Конкурси передбачають базову перевірку мовних, логічних і професійних компетенцій. Конкурси дають можливість громадянському суспільству побачити якість підготовки кандидатів.
- Відтепер кандидати в голови місцевих адміністрацій, які будуть керувати районами з сотнями тисяч жителів, будуть обиратися політично, а не відповідно до свого досвіду роботи, управлінських здібностей та рівня освіти.
Оскільки ці посади виводять з закону про державну службу, то до голів місцевих держадміністрацій буде значно менше вимог. А, як відомо, менше вимог — гірша якість. До посад найвищої категорії державної служби в районах та областях більше немає вимог про вищу освіту (яка була зазначена не нижче рівня магістру), про знання української мови та про досвід роботи на керівних посадах, який був встановлений на рівні мінімум 3 років законом «Про державну службу».
Тоді як в законі «Про державну службу» для посад державної служби встановлювалась вимога вільно володіти державною мовою, в законі «Про місцеві державні адміністрації», який тепер єдиний регулює дане питання, голови МДА повинні володіти «державною мовою, регіональними мовами або мовами меншин в обсягах, достатніх для виконання службових обов’язків».
Цікаво також, що ухвалення цього проекту відбулось під гучним прикриттям необхідністю протистояти війні та агресії РФ. Голова фракції БПП Артур Герасимов на засіданні Ради стверджував, що саме закон «Про державну службу» заклав «обезголовленість» та неефективність місцевих державних адміністрацій. Але чи це справді так?
Представники президента скаржаться на відсутність вертикалі влади на місцях. Утім, це повністю вина самого президента: глава держави ухиляється від свого прямого обов’язку оголошувати конкурси на посади голів районних та обласних державних адміністрацій.
Під час війни, наприклад, одна з «прикордонних» областей, а саме Херсонська область, півроку була без голови обласної адміністрації, бо півроку Президент не оголошував конкурс, бо не міг, очевидно, знайти «потрібного» кандидата.
Наразі близько 50 районів з приблизно 490 перебувають без голови районної державної адміністрації. Утім у 27 випадках – це вина президента, адже він не оголосив відповідний конкурс на посади, а без оголошення конкурсу не можливо було і його проведення. Що ж до аргументу «війни» та протидії агресії, то лише в 1 РДА в Луганській та 1 РДА в Донецькій області наразі немає керівника.
Ігри в демократію закінчено. Спроби відкритих конкурсів та відкритих прозорих процедур протримались пару років. Чинна влада хоче перемогти на всіх майбутніх виборах і розуміє, що без адмінресурсу їй це не вдасться. А хто в Україні забезпечує адмінресурс? Якраз — голови місцевих адміністрацій.
Законопроект скасував саме ті норми, які отримали найбільше схвальних оцінок міжнародних експертів. Зокрема, одного із найпрестижніших аналітичних центрів Європейського Союзу – Програми підтримки вдосконалення врядування та менеджменту (Програма SIGMA).
Можна наразі забути про розмежування політичних посад і посад державної служби, політичну неупередженість та відкриті конкурси на усі посади голів місцевих державних адміністрацій.
Два роки реформи, щоб повернутись у відправну точку.
Як голова підкомітету з реформи державної служби, я вимушена констатувати, що, на жаль, в положеннях щодо правового статусу голів місцевих державних адміністрацій ситуація навіть у порівнянні із законодавством часів Януковича, чинним до 2015 року, стала значно гіршою. А президент йде вперто шляхом пана Януковича та централізує владу.
Втім, зараз точно не час опускати руки. Українці потребують відкритих процедур та професійного управління. Ми, як нація, вимагали і вимагаємо, щоб державні службовці були на службі у громадян, а не працювали на політичні й бізнесові інтереси конкретної політичної партії. І тому реформі державної служби обов’язково бути.
Альона Шкрум, народний депутат від «Батьківщини», «Новое время», 15 листопада 2017-го.
