Українська влада, мабуть, відчуваючи наближення свого кінця масово почала займатися реформами – правоохоронною, освітньою, медичною, судовою.
Цей перелік можна ще продовжувати, але за три роки не знаходжу жодної реформи, яку вдалося реалізувати, якою можна похвалитися і пишатися. У нашій країні, особливо зараз, все роблять поспішно, для того, щоб на папері було зафіксовано якісь псевдодії, аби заробити додаткові «бали» перед виборами чи отримати черговий транш. А на практиці всі проблеми, які були в країні раніше залишаються і нині, до того ж з’являються нові.
Зокрема, така ситуація із судовою реформою, яку зараз так активно обговорюють у Верховній Раді України. До неї є дуже багато запитань – законопроект президента «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» є антинародним за своєю суттю. Своїми пропозиціями той, хто має бути гарантом Конституції пропонує позбавити громадян України будь-яких прав на саму можливість чесного судочинства.
Підкоривши собі судову гілку влади, Президент України остаточно перетворює суддів зі служителів Феміди на свавільних тиранів. Вводячи поняття «неприпустимість зловживання процесуальними правами», президент та юристи з його Адміністрації позбавляють людей будь-яких прав у суді. Відтак суддя може відхилити будь-яке клопотання, заяву чи скаргу учасника процесу, навіть не пояснюючи, заборонити доступ до судової зали. При цьому, суддя може заборонити фото-та відео фіксацію відкритого судового процесу, не допускати журналістів. Суддя на власний розсуд зможе відсторонити будь-якого захисника чи свідка з боку постраждалої сторони. Та ще й оштрафувати цю людину.
Всупереч усім конституційним нормам, позивачу-громадянину в адміністративному суді доведеться самостійно доводити, що влада порушила його права. До того ж він не зможе взяти громадського захисника – тільки адвоката. Коли 60% громадян живуть за межею бідності, чи можуть вони собі таке дозволити? Риторичне запитання, чи не так?
Нещодавно в Одесі виправдали підозрюваних у заворушеннях 2 травня 2014 року, коли загинули десятки людей, цього тижня суд випустив з-під варти колишнього міського голову Слов’янська Неллі Штепу, яку звинувачують в сепаратизмі. Невже це свідчить про те, що нинішня влада, яка підкорила під себе суди, домовляється з тими, хто накликав війну на Сході України? Не хочу вірити, що це запитання також є риторичним.
Багато питань є і до пенсійної реформи, яку пропонує влада, і вона не прибирає кричущу несправедливість: мінімальна пенсія має дорівнювати фактичному розміру прожиткового мінімуму для пенсіонерів. Дехто з ініціаторів документу називає її не реформою, а осучасненням пенсій.
У липні цього року фактичний прожитковий мінімум для пенсіонерів складав у фактичних цінах 2562 гривень. Мінімальна пенсія, затверджена законом про держбюджет-2017складала 1312 гривень. Тобто, у пенсіонерів, які отримують мінімалку, крадуть 50% їх пенсій. «Пенсійна реформа», попри статтю 22 Конституції, збільшує вік виходу на пенсію шахтарям, працівникам хімічних підприємств, трактористам тощо, а з 1 січня 2015 року (тобто, заднім числом) скасовується додаткова пенсія чорнобильцям. І це теж порушення 22 статті Конституції. Влада вже давно мала би підвищити пенсії, пішовши простим шляхом, провівши індексацію на рівень інфляції – тим більше, що є постанова Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року.
Щось в цій країні йде не в тому напрямку!
Михайло Цимбалюк, голова Львівської обласної парторганізації ВО «Батьківщина», Facebook, 25 вересня 2017р.
