Завжди із захопленням читаю новини про електромобілі та особливо – про нові досягнення компаній-виробників. Одна з моїх давніх мрій, не тільки як народного депутата, а як і пересічного громадянина – це зробити так, щоб наші підприємства були інтегровані в міжнародні ланцюги кооперації виробництва електромобілів і їх комплектуючих, а кожен пересічний українець мав можливість придбати собі електромобіль за адекватною ціною.
І поки весь розвинутий світ стимулює споживання і виробництво електромобілей, а бізнес очікує запуску в серійне виробництво першої доступної моделі від Тесла під назвою Model 3, ми в Верховній Раді не можемо навіть в комітеті розглянути законопроекти, які спрямовані на доступний електротранспорт для українців.
Для України, окрім екологічного зиску, електромобілі несуть і значний економічний ефект, оскільки дозволяють відмовитися від використання імпортованих енергоносіїв на користь виробленої всередині країни електроенергії. Однак на сьогоднішній день в Україні на законодавчому рівні не створено достатньої нормативної бази, яка б підтримувала розвиток ринку електромобілів та сприяла б популяризації цього виду транспорту серед населення. Також одним із стримуючих факторів залишається відсутність належної інфраструктури для зарядки акумуляторів на електромобілях.
Ще в кінці 2016 року мною було зареєстровано альтернативний Проект Закону N5494-1 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання розвитку електромобілів», яким пропонується:
– законодавче закріплення тимчасового, до 1 січня 2021 року, звільнення від сплати ПДВ та акцизного податку під час ввезення автомобілів, оснащених виключно електричними двигунами, на митну територію України;
– тимчасове, до 1 січня 2021 року, звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій із постачання послуг з перевезення пасажирів на таксі-електромобілях;
– закріплення за виконавчими органами рад, що є обласними центрами, обов’язку здійснити облаштування на майданчиках для паркування місць для оплачуваної зарядки електромобілей, у кількості не менше 5% від загальної кількості місць для паркування;
– безкоштовні до 1 січня 2025 року паркувальні місця для електромобілів на майданчиках для паркування транспортних засобів державної та комунальної форм власності;
– дозволити електромобілям та гібридам рух смугою громадського транспорту.
На жаль наша держава ще не настільки заможна, щоб компенсувати по 5-10 тисяч доларів, як це роблять розвинуті країни, однак вищезазначений законопроект – це мінімум, який дозволить зробити значний поштовх у розвитку в даному напрямку.
Я знаю, що і Міністерство інфраструктури та особисто Міністр Володимир Омелян активно працюють в цьому напрямку та буду підтримувати їх пропозиції з метою досягнення синергетичного ефекту в боротьбі за розбудову інфраструктури та зниження ціни електромобіля для кінцевого споживача – нас з вами!
Мені особливо приємно, що нас вирішила підтримати і вітчизняна наука. Науковці з Інституту економіки та прогнозування НАН України підготували чудовий матеріал, який демонструє потенційний вплив державної підтримки ринку електромобілів на фінансову спроможність бюджету. Такий аналіз дає додаткові аргументи для відстоювання наших ініціатив щодо стимулювання електротранспорту серед колег по парламенту, які досі вагаються. В свою чергу, ще раз переконуюсь, що для того, аби політика була більш відповідальною та обґрунтованою, вона має базуватись на науковому аналізі та підтверджуватися реальними цифрами та розрахунками.
Додаю аналіз та розрахунки представників з Інституту економіки та прогнозування НАН України для вашого ознайомлення.
ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА РОЗВИТКУ РИНКУ ЕЛЕКТРОМОБІЛІВ В УКРАЇНІ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА СТІЙКІСТЬ ДЕРЖАВНИХ ФІНАНСІВ
Державна підтримка розвитку ринку електромобілів в Україні потребує проведення детальних розрахунків її впливу на рівень фінансової спроможності державного бюджету. Адже в умовах ведення воєнних дій на території України, знецінення національної валюти, зростання боргової залежності від іноземних донорів питання стійкості державних фінансів виходить на передній план. Враховуючи це, нижче приведений приклад вибору преференцій для збільшення кількості електричних автомобілів на вітчизняному ринку.
Протягом 2016 р. в Україні зареєстровано 2 593 зелених авто: 1 709 одиниць на електротязі та 884 – з гібридною силовою установкою. Таким чином, загальна кількість екологічних машин в нашій країні досягла 3 161 одиниць. На початку 2016 р. їх нараховувалося 500 одиниць.
Заходи уряду мали прямий вплив на збільшення питомої ваги електромобілів на українському автомобільному ринку, а саме:
• прийняття у 2015 р. змін до ЗУ «Про митний тариф України» в частині відміни ввізного мита (8%);
• припинення у 2015 р. дії ЗУ «Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті ХІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року» в частині скасування додаткового імпортного збору (5%), що в сукупності (13,0%) складає 0,02% недоотримання податкових надходжень до державного бюджету.
Хоча вартість електромобіля знизилася через запровадженні заходи, для більшої кількості населення його купівля залишається поза фінансовими можливостями. З метою подальшої підтримки ринку електромобілів в Україні необхідно приймати державні програми для збільшення їх купівлі. Якщо оцінювати заходи економічного характеру, які прямо впливають на державний бюджет, то, виходячи із міжнародної практики, існує дві форми преференцій для формування ринку електромобілів:
• прямі субсидії;
• звільнення від сплати ПДВ, разового реєстраційного податку, щорічного дорожнього податку, податку на службове авто тощо.
Прямі субсидії
У міжнародній практиці використовують прямі субсидії як форму державної підтримки розвитку ринку електромобілів (Франція, Великобританія, США, Швеція). Проте, в умовах України, виплата субсидій є малоймовірним явищем:
• по-перше, це потребує окремого механізму повернення коштів власникам машин, якому, як показує практика, характерне несвоєчасність, тривале документальне оформлення тощо;
• по-друге, необхідний обсяг субсидій буде важко передбачити і, в таких умовах, виникатиме складність її покриття бюджетними коштами (адже планові показники доходів і видатків бюджету формується до початку бюджетного року). Існуватимуть труднощі в прогнозі кількості автомобілів, готових купити населення в поточному році. Ситуація ускладнюється введенням режиму строгої економії витрачання бюджетних коштів.
Якщо припустити готовність держави виплатити одноразову знижку в розмірі 7 000 дол. (або 20% від вартості електромобіля; за міжнародною практикою розмір такого відшкодування в різних країнах становить 25%, 30%), з 1 000 одиниць електромобілів, втрати для бюджету складуть 191,1 млн грн (або 0,03% від загального обсягу доходів державного бюджету). Проте, у випадку, коли кількість куплених електромобілів у поточному році буде не 1 000 од. як заплановано, а, наприклад, 5 000 од., то обсяг одноразової допомоги держави власникам авто зросте до 955,5 млн грн. Необхідно знайти доходи для покриття 764,4 млн грн. В даному випадку, доцільно було б створювати резервний фонд, проте це лише ускладнюватиме механізм повернення коштів.
Звільнення від сплати ПДВ
Якщо ввести таку норму законодавства, то, при вартості електромобіля 35 000 дол., сума недоотримання даного податку до державного бюджету з 1000 од. складе 0,03% (159,3 млн грн) від загального обсягу доходів державного бюджету. Збільшення кількості електромобілів призведе до зменшення надходжень в державний бюджет акцизного податку на пальне. З 1000 од. сума такого недоотримання складе приблизно 0,002% (10,4 млн грн) від загального обсягу доходів державного бюджету. Проте потреба у закупівлі палива зменшиться із тієї ж 1000 од. авто приблизно на 12,5 млн грн (1670000 л/рік при закупівельній вартості 7,5 грн/л).
Отже, даний вид преференцій є допустимим для його застосування в Україні, так як не тягне за собою значного навантаження на сектор державних фінансів та, на відміну від прямих субсидій, не потребуватиме розроблення механізму повернення коштів з бюджету власникам електромобілів і пошуку джерел покриття суми відшкодування в обсязі позапланового продажу авто. Але тут необхідно визначити ту кількість електромобілів, при якій зберігатиметься стабільність державного бюджету. Якщо недоотримання акцизного податку на паливо нівелює зменшення витрат бюджету на закупку пального в іноземних інвесторів, то обсяг недоотримання надходжень з ПДВ із 1 млн од. електромобілів (хоча в найближчій перспективі це малоймовірно) складатиме 30%, що спровокує негативний вплив на дохідну частину державного бюджету.
Якщо враховувати нині діючу знижку при купівлі електромобіля у 13% (скасування ввізного мита, додаткового імпортного збору) та звільнення від сплати ПДВ (при умові прийняття змін до законодавства) – 20%, то сукупна знижка складатиме 33%, що є хорошим стимулом для купівлі електромобілів.
Іншими заходами сприяння розвитку ринку електромобілів в Україні можуть стати:
• безкоштовне паркування;
• дозвіл на проїзд по громадській смузі;
• безкоштовні заправні станції (такий вид преференцій розпочинає застосовуватися в Україні).
Реалізація всіх вищезазначених заходів створить передумови не лише для зменшення ціни на електромобілі та збільшення їх питомої ваги на українському автомобільному ринку, але й охороні навколишнього природного середовища, забезпечення енергетичної незалежності України, спрощення доступу українського населення до новітніх розробок та технологій.
Розрахунок
1. Вплив відміни ПДВ з купівлі електромобілів на державний бюджет
Середня вартість нового електромобіля складає 35 000 дол.
За базу візьмемо 1 000 одиниць електромобілів.
Загальний обсяг доходу державного бюджету у 2016 р. – 616 219 000 000 грн.
Курс долара – 27,3 грн.
Загальна вартість електромобілів з врахуванням ПДВ
1000 од. * 35 000 дол. = 35 000 000 дол.
Обсяг ПДВ із 1000 од. електромобілів, дол.
35 000 000 дол. *20 / 120 = 5 833 333 дол.
Обсяг ПДВ із 1000 од. електромобілів, грн.
5 833 33 дол. * 27,3 = 159 250 000 грн.
Недоотримання ПДВ до державного бюджету із 1000 од. електромобілів, %
159 250 000 грн. / 616 219 000 000 грн. * 100% = 0,03%
2. Недоотримання акцизного податку на пальне до державного бюджету через зменшення його потреби в умовах розвитку ринку електромобілів
Акцизний податок на пальне – 213,5 Є/1 000 л.
Середній пробіг автомобіля за рік – 16 700 км
На 100 км. витрати пального складають 10 л.
Курс євро – 29,2 грн.
Обсяг пального на 16 700 км на 1 000 од. електромобілів
16 700 000 км*10 л. / 100 км = 1 670 000 л/рік.
Вартість акцизного податку на пальне із 1 000 од. електромобілів, Є
1 670 000 л/рік * 213,5Є / 1 000 л. = 356 500 Є
Вартість акцизного податку на пальне із 1 000 од. електромобілів, грн.
356 500 Є * 29,2 грн. = 10 409 800 грн.
Недоотримання акцизного податку на пальне до державного бюджету із 1000 од. електромобілів, %
10 409 800 грн. / 616 219 000 000 грн. * 100% = 0,001%
3. Зменшення потреби держави у закупівлі пального в імпортерів в умовах розвитку ринку електромобілів
Закупівельна вартість бензину – 7,5 грн/л
Середня річна потреба в пальному 1 000 од. електромобілів – 1 670 000 л/рік
Обсяг коштів державного бюджету на закупівлю палива в імпортерів в розрахунку на 1000 од. електромобілів / рік
1 670 000 л * 7,5 грн = 12 525 000 грн.
Як частка в доходах державного бюджету, %
12 525 000 грн. / 616 219 000 000 грн. * 100% = 0,002%
Мій висновок.
Допоки влада пробачає майже 1 млрд гривень щорічно Фірташу за оренду газорозподільчих мереж, я не хочу чути жодних виправдань про ціну підтримки електромобілів для українців з держбюджету.
Олексій Рябчин, народний депутат від «Батьківщини», «Українська правда. Блоги», 2 квітня 2017р.
