Усе, що стосується сфери кримінального судочинства, розслідування злочинів та діяльності правоохоронних органів, завжди викликає особливий суспільний інтерес, активні дискусії і сильні суперечки. Ці питання знаходяться і в центрі уваги законодавців країни.
Протягом всієї пострадянської історії України депутатським корпусом, юридичною спільнотою, правозахисниками ведеться робота щодо поглиблення кримінально-правової реформи, позбавлення від спадщини жорстокого імперського і тоталітарного минулого. Багато чого вже вдалося зробити. Щось вийшло вдало і ефективно, чомусь не можна дати хорошу оцінку. Тим більше, що час не зупиняється і пред’являє нові вимоги, як до самого закону, так і до практики його застосування.
Серед основних, базових ідей реформ знаходяться принципи безумовного та гарантованого захисту законних прав та інтересів усіх учасників кримінального судочинства, незалежність слідства і суду, судового і прокурорського нагляду за попереднім слідством і оперативно-розшуковою діяльністю, скорочення часу попереднього слідства і судового розгляду без шкоди для його об’єктивності, всебічності і глибини.
Більш повна і гармонійна реалізація зазначених принципів у чинному законодавстві диктує необхідність внесення до нього нових положень. Як один з прикладів, хотілося б звернутися до питання про порядок призначення експертиз на стадії попереднього слідства.
За радянської влади експертиза як самостійна і важлива слідча дія, що дозволяє досягти через застосування спеціальних наукових знань об’єктивного розслідування кримінальної справи і викрити особу, винну у вчиненні злочину, призначалася слідчим самостійно, а винесена ним постанова про її призначення, – затверджувалася прокурором. Такий порядок призначення експертизи дозволяв досить оперативно призначати її, з одного боку, але, з іншого, – дозволяв уникнути її проведення, якщо це було потрібно слідчому по тих чи інших причинах або мsu зруйнувати його уявлення про скоєний злочин або про винну особу. Таким чином, цей порядок дозволяв на законних підставах порушувати основні права і свободи людини (зокрема, принцип презумпції невинуватості, право на всебічне та об’єктивне розслідування), дозволяв довільно збільшувати строки тримання особи під вартою (що теж є порушенням його прав).
Крім того, призначаючи експертизу, слідчий формулював питання так, як це вигідно саме звинуваченню, а питання, які могли б допомогти захисту, перед експертом просто не ставилися.
Після падіння комуністичного режиму в Україні був прийнятий змішаний порядок призначення експертизи – його могли призначати і слідчі, і прокурори, і судді.
А з 2018 року Україна перейшла на виключно судовий шлях. Згідно з чинним законодавством, не тільки слідчий або прокурор, але й інші учасники кримінального процесу повинні звертатися до суду з клопотанням про призначення експертизи і суд, розглянувши подане клопотання та матеріали кримінальної справи, виносить постанову про призначення експертизи або про її відхилення. Відповідно, винесену постанову слідчого судді може бути оскаржено до вищестоящої судової інстанції. Ми бачимо, що ці положення закону, дійсно, дозволяють краще захистити права учасників процесу, підвищити його об’єктивність, повноту і всебічність, роблять кримінальне судочинство дійсно змагальним процесом між захистом і звинуваченням. Але, в той же час, такий порядок значно збільшує час, необхідний для призначення експертизи та на проведення попереднього слідства, значно збільшує бюрократизм слідчих процедур і навантаження на апарат судової влади, витрати робочого часу слідчого, оперативних працівників і конвою. Теж якось виходить неправильно… Що робити?
Нами пропонується внести зміни до статті 242 і 243 Кримінально-процесуального кодексу України, передбачивши, що експертиза може бути призначена за постановою слідчого у тих випадках, коли в кримінальній справі ще відсутній підозрюваний (обвинувачений), і коли її проведення не зачіпає інтересів та законних прав і свобод інших учасників кримінального процесу. До того ж передбачувані зміни дозволять не тільки зменшити тимчасові витрати і трудомісткість слідчої та судової роботи, але і допоможуть збільшити об’єктивність та повноту розслідування. Наприклад, у разі виявлення трупа з ознаками насильницької смерті, зґвалтування або пограбування. У всіх цих і багатьох інших випадках від того наскільки швидко буде призначена та проведена експертиза залежить, чи вдасться зібрати і закріпити всі можливі докази по кримінальній справі, виявити винну особу і пред’явити йому обґрунтоване, доведене звинувачення.
Більш того, якщо побита на вулиці людина звертається в поліцію і просить провести експертизу тяжкості тілесних ушкоджень – навіщо питати на це дозволу у суду?
Необхідно відзначити і те, що прийняття запропонованої законодавчої ініціативи не припускає яких-небудь додаткових фінансових витрат і навіть призведе до скорочення фінансових витрат на правоохоронну діяльність, дозволивши перерозподілити кошти, що звільнилися на більш актуальні напрямки.
Юрій Одарченко, народний депутат від «Батьківщини», «112.ua», 11 травня 2018р.
