В червні у Сінгапурі президент США Дональд Трамп зустрінеться з лідером КНДР Кім Чен Ином. Ця зустріч безумовно стане історичною. Мета її: ядерне роззброєння, упередження нуклеризації всього регіону та можливе повернення Північної Кореї в лоно «притомних» країн.
Днями міністр закордонних справ Саудівської Аравії заявив, що його країна готова взятися до розробки ядерного потенціалу в тому випадку, якщо Іран відновить власну ядерну програму.
Здавалося б, до чого тут Україна?
А до того, що ядерні програми держав, як реальні так і гіпотетичні, давно стали дуже серйозним фактором у світовій політиці. Це – засіб ведення політики у власних національних інтересах.
Ми ж, у 1994 році, підписали сумнозвісний Будапештський меморандум. Повна його назва «Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї».
За цим документом, Україна віддала третій за кількістю в світі ядерний арсенал, включно з 1900 стратегічними ядерними зарядами.
Віддала в обмін на зобов’язання Російської Федерації, Великобританії і США «поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України», «утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України», і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України.
Але, як показали недавні події нашої історії, все це залишилось тільки на папері. Насправді, ніхто нам нічого не гарантував, а один з «гарантів» того меморандуму веде проти України реальну і підступну війну.
В 1994 році було створено прецедент, який досі руйнує не лише безпеку України, а й цілого світу.
І сьогодні ми мусимо не просити, а наполягати на відновленні і запровадженні справжніх гарантій.
Ніхто нас у світі не поважатиме, доки ми самі голосно не заявимо, що з нами варто рахуватися!
Юлія Тимошенко, лідер партії «Батьківщина», Facebook, 11 травня 2018р.
