Якось один мій знайомий, іноземець, розказав мені про його Київ:
Всі ми любимо наш Київ. Та «і як тебе не любити, Києве, мій!»… Багато з нас приїхали до столиці «звідкись». З Дніпра, з Харкова, зі Львова, з Полтавщини, з Хмельницька чи Житомира або навіть Канади. І кияни гостинно приймають всіх, і Київ тепер – це наше, спільне, рідне, своє…
Мені довелося бачити Київ і з вікон прем’єрського кабінету, і з загратованого віконця Лук’янівського СІЗО. Я бачила різний Київ. Київ весняний, каштановий і Київ грізний, протестний. Київ доброзичливий та веселий і Київ схвильований, небайдужий…
Я люблю це місто у всій його урбаністичній діалектиці, у всій його складності, неповторності і повноті…
Можна довго розповідати про мої улюблені куточки та вулиці в місті. Про затінки в парках Печерська, про маловідомі церкви Подолу, про лаврські кручі…
Але найбільше я люблю «отой Київ»… Той Київ, що вперше з середньовіччя тривожно лунав нічними дзвонами Михайлівського собору, скликаючи киян на захист Майдану, той Київ, що вийшов мільйонним маршем на захист побитих дітей і студентів, той Київ, що не сприйняв диктатуру і скинув ярмо! Це – наш великий і гордий Київ. Вільне місто вільних людей!
Зі святом Вас, друзі! Зі святом, любе місто!
А крім того, сьогодні ще й Свята Трійця.
Будьте здорові! Хай все буде добре!
Юлія Тимошенко, лідер партії «Батьківщина», Facebook, 27 травня 2018р.
