Так закони прийматися не можуть! Тим більше, коли мова йде про життя і смерті людей.
Вчора ми витратили 8 годин на зняття недоторканності з 5 депутатів. Я дуже сподіваюся, що у нас буде не менше часу в сесійній залі на вивірене ухвалення у другому читанні закону №6327 «Про державні гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів».
Цей закон – центральний для всієї медичної реформи. Від нього дійсно залежатиме здоров’я, і навіть життя кожного із 40 мільйонів українців.
Сьогодні ж парламенту на обговорення змін до законопроекту в комітеті з охорони здоров’я вдалося викроїти лише 2 години. Профільний комітет встиг розглянути тільки 50 із поданих 886 поправок! Керівництво Верховної Ради планує винести на голосування до зали законопроект вже в четвер, і у комітета залишається на доопрацювання тільки середа.
Депутатам, певно, запропонують голосувати за законопроект, до якого профільний комітет фізично не мав можливості по регламенту відпрацювати три чверті поправок. Тільки у четвер вранці парламентарії отримають якийсь текст – та й невідомо, чи буде він цілісним, чи це буде просто набір компромісних статей (які, до слова, не зовсім узгоджуються із діючим законодавством).
У цьому законі за кожною не тільки статтею, а за кожним правильно або неправильно виписаним рядком стоятимуть не тільки гроші, а життя або смерть, здоров’я і нормальне життя або горе і злидні цілих сімей через каліцтво дитини або втрати працездатності годувальника. Не одної або п’яти сімей, а багатьох сотень, тисяч, десятків тисяч сімей.
На жаль, це ще не все. Після прийняття в першому читанні законопроекту 6327, парламент доручив його доопрацювати робочій групі. А вона мала б спростити роботу комітету, адже депутати (зокрема я і мої колеги по фракції) подали понад 800 правок!
Відповідно до статті 116 глави 20 регламенту Верховної Ради, поправки можуть подаватися протягом 14 днів після 1-го читання і вноситися тільки в текст закону, проголосованого в 1-му читанні. Робоча група повинна була розсортувати і згрупувати поправки, встановити між ними та статтями закону взаємозв’язок, обговорити аргументи за і проти їхнього внесення в законопроект. Зміна ж тексту законопроекту, причому виключно шляхом внесення поданих поправок – це вже прерогатива профільного комітету.
Однак робоча група пішла іншим шляхом і переписала закон, так би мовити, «за мотивами» частини правок, які здалися їм прийнятними. І тепер комітет голосує за включення поправок аж ніяк не в законопроект, прийнятий в сесійній залі в 1-му читанні, як того однозначно вимагає регламент, а в якийсь гібридний текст робочої групи. Причому обговорюються не тільки правки депутатів, а й «правки робочої групи», що з’явилися вже в ході її роботи. Та ж «робоча група» не може бути суб’єктом законотворення в принципі! Виходить, що робота з найважливішого для народу України законопроекту випала не тільки з графіка, але й з регламентних норм.
І наостанок два слова про те, що змінилося за два тижні в законопроекті. З фінального документа робочої групи, який, правда, має тепер незрозумілий юридичний статус, зникло положення про співоплату, оскільки воно антиконституційне. Відповідні правки подавав не один депутат. Думаю, що комітет охорони здоров’я також проголосує за усунення співоплати. Але після цього виявляється, що в законі 6327 вже немає ніякої нової моделі фінансування системи охорони здоров’я, оскільки там тепер залишається тільки одне джерело фінансування – бюджет. А в чому тоді полягає реформа?
Особливо хотілося б запитати опозиційних депутатів: ви дійсно продовжуєте після цього бачити в законі 6327 реформу?
У тому, що фінансова суть законопроекту тепер зводиться виключно до перерозподілу бюджетних потоків? Близько 70 млрд грн медичних субвенцій заберуть у територіальних громад і передадуть ручному управлінню центрального органу виконавчої влади – Національній службі здоров’я! Максимальна централізація – це не нова модель фінансування, а величезне нове джерело корупції, неефективності і хаосу!
З іншого боку, і я, і депутати з інших фракцій не тільки подали поправки до законопроекту 6327, але і давно сформулювали цілісний законопроект 4456. Останній якраз і відкриє можливість фінансувати медустанови з різних джерел. А витрати на лікування можна буде справедливо розподілити між усім суспільством.
Але цей реальний проект реформи української медицини вперто не виноситься до зали. І настільки ж вперто продавлюється законопроект, суть якого – не якісне реформування системи охорони здоров’я, а концентрація грошей і права їх розподіляти в одному центральному органі.
Валерій Дубіль, народний депутат від фракції «Батьківщина», «Lb.ua», 12 липня 2017р.
