Влада вже почала декларувати успішну реформу. Тільки у маленькій частині первинки. Так і було задумано – показати успішність на клаптику. На решту галузі грошей немає.
У минулому блозі писав про те, що проведення «псевдореформи» та зміна правил фінансування медицини підвищують фінансову відповідальність уряду за функціонування та розвиток лікарень в регіонах. А зараз пропоную точно порахувати, скільки ж вартує ця відповідальність і чи зможе її витримати уряд у рамках тієї концепції реформи, яку він сам і прийняв.
У бюджеті 2018 року на екстрену медичну допомогу, районні і обласні лікарні і поліклініки виділили 51,37 млрд грн. Цих грошей категорично не вистачає – потреба лікарень покривається тільки на 66%. Про це розповім вже у наступному блозі. Це – цифри «бюджету виживання». Ми ж націлені на проведення повноцінних змін у системі охорони здоров’я, які зроблять медицину доступною і якісною. Щоб кожен пацієнт міг отримати необхідну спеціалізовану і високоспеціалізовану допомогу, а лікарні в регіонах мали достатній для забезпечення свого існування рівень доходів. Для цього потрібні значні фінанси.
Польська медицина має 34 млрд дол. на рік
У сусідній Польщі при населенні 38 млн. загальні витрати на охорону здоров’я в 2017 році становили понад 34 млрд дол. Із них – 70% – державні витрати. Це понад 22 млрд дол (4,2% ВВП).
З них на систему медичного обслуговування населення через єдиного закупівельника направлено близько 19 млрд дол (більш ніж 500 млрд. грн на рік). Решта фінансування – кошти громадян (прямі платежі або добровільна страховка). При цьому, система охорони здоров’я Польщі вважається однією з найбільш неефективних в ЄС. У рейтингу Європейського індексу здоров’я пацієнта за 2016 рік Польща посіла 31 місце серед 34 країн.
У 2017 році Польща прийняла нову програму реформування охорони здоров’я, яка, зокрема, передбачає значне збільшення державного фінансування у 2025 році до 6% ВВП. Крім того, Польща відмовляється від єдиного закупівельника медичних послуг, оскільки його функціонування призводить до монополізації ринку (збоку єдиного замовника).
Монопольне становище єдиного замовника медичних послуг призводить до того, що він зменшує вартість медичних послуг, що надаються виконавцями, та загальну річну потребу у їхньому фінансуванні. Тому надавати медичні послуги за державні кошти стає невигідним, та і ліміти їхнього надання вичерпуються вже до середини року. Це стимулює медичні установи відмовляти в плановому лікуванні пацієнтам (формуються черги на планове надання медичних послуг) або вимагати з пацієнта оплату за лікування за рахунок власних коштів (пряма оплата або додаткове страхування).
Українська медицина має недостатнє фінансування
Скільки ж реально потрібно для перезапуску української медицини? Можемо визначити за трьома способами.
- За часткою витрат на охорону здоров’я в загальному обсязі державних витрат країни. ВООЗ вважає, що мінімальний рівень витрат на охорону здоров’я повинен становити не менше 6% від ВВП. Прогноз офіційного ВВП України на 2018 рік – 3 247,7 млрд грн. Щоб забезпечити фінансування охорони здоров’я в розмірі 6% ВВП треба закласти 195 млрд. грн. Але це офіційний ВВП, в оцінках ВООЗа йдеться не про офіційний, а про реальний ВВП країни. За оцінками МВФ, частка тіньової економіки в Україні понад 44%, отже реальний ВВП (з урахуванням тіньової економіки) становить 5 799,5 млрд грн, а оптимальний обсяг фінансування охорони здоров’я – 348 млрд грн (бюджет і кошти пацієнтів).
- За забезпеченням паритетності зростання фінансування всіх рівнів медичної допомоги. Якщо врахувати тарифи МОЗа на первинну медичну допомогу, то тільки на первинну допомогу для всіх українців у цьому році потрібно було виділити 24,15 млрд грн (у 2,48 рази більше, аніж у 2017 – тоді воно склало 9,7 млрд грн). А для забезпечення у 2019 році капітаційної ставки на рівні 410 грн – 26,8 млрд грн (у 2,76 рази більше, аніж у 2017).
Це означає, що загальні витрати на всю систему медичного обслуговування населення (субвенція і програма державних гарантій на первинну медичну допомогу) повинні складати 144,15 і 160,4 млрд грн відповідно. При цьому в 2018-2019 роках загальні витрати системи охорони здоров’я повинні скласти більше 280 млрд грн.
- За часткою первинної медичної допомоги в загальних витратах у системі медичного обслуговування населення. У стабільних системах охорони здоров’я на фінансування первинної медичної допомоги направляється 10-15% від загального фінансування всієї системи медичного обслуговування. Значить, потреба у фінансуванні на 2018-2019 роки інших видів медичної допомоги становить 137 і 151,9 млрд грн, а загальна потреба у фінансуванні системи медичного обслуговування населення в 2018 році становить 161,2 млрд грн, а в 2019 – 178,7 млрд грн. І це тільки медичне обслуговування населення. Додайте сюди фінансування системи громадського здоров’я, централізованих програм лікування, відомчу медицину (у воюючій країні особливо актуально) і т.д., і загальний обсяг фінансування охорони здоров’я знову перевищить 210-218 млрд. грн.
Саме стільки на рік коштує фінансова відповідальність уряду за функціонування та розвиток лікарень в регіонах. Питання у тому, чому Кабмін й досі не почав опікуватися цим питанням, адже без запровадження загальнообов’язкового державного страхування через недолугі реформаторські ініціативи система завалиться на очах.
Валерій Дубіль, народний депутат від «Батьківщина», Lb.ua, 26 квітня 2018р.
