8 лютого 2017 року, не дочекавшись рішення комісії МОЗу України з питань направлення на лікування за кордон, помер 39-річний волинянин, колишній водій швидкої допомоги.
Він чекав трансплантації серця. У нього залишилося двоє синів. Він мав законодавчо підтверджене право на трансплантацію за кордоном і на державне фінансування – в Україні таким пацієнтам не можуть допомогти! Документи на Комісію в МОЗ були подані ще в грудні 2017-го. Клініка в Білорусії підтвердила, що береться за його лікування і виставила рахунок у 100 000 $. У бюджеті на той час гроші на нього були – залишалось дочекатися рішення комісії МОЗу, яка за незрозумілих обставин так і не змогла зібратися за ці 43 дні.
Молодий 35-річний хлопець помер у листопаді 2016 року, очікуючи півроку на оплату лікування в Індії. Він потребував трансплантацію комплексу серце-легені. МОЗ оплатило її тільки після смерті.
Хлопець, 24 роки. У Львові його знали як активіста «Феміністичної майстерні» та екологічно свідомого громадянина. Як громадський діяч, хлопець намагався протидіяти різним формам дискримінації та насильства. Незважаючи на хворобу, у червні Дмитро мав завершити першу ступінь навчання на терапевта. Він хотів стати психотерапевтом і допомагати іншим людям, які потрапили в таку ж складну ситуацію.
З приходом до МОЗу команди Супрун, не дочекавшись операції, померло 38 людей. Найперші причини цих смертей – непрозора черга, зволікання із включенням до неї, коли мають ставити за 20 днів, а роблять це від 3 до 6 місяців, підпис т.в.о. Міністра Уляни Супрун під дефіцитним бюджетом програми «Лікування громадян України за кордоном». Буває й так, що, навіть отримавши гроші через 3, 5, 7 місяців після подання заяви, людина не доїжджає до лікарні, бо її практично вбила хімія, яка продовжувала їй життя до операції. Тут кожен день йде на рахунок! І при цьому, у кінці минулого року МОЗ повертає 20 млн начебто невикористаних коштів за програмою до бюджету. І за це його керівництво отримує премії, хоча у черзі ще стоять люди.
У минулому році з бюджету виділили 628 млн на 208 важкохворих пацієнтів. У цьому році цифру вирішили скоротити до 389 млн, при тому, що пацієнтів на початок року було навіть більше – 226. І Супрун замість того, щоб почати відстоювати інтереси своїх підопічних, просто поставила свій підпис під цим смертним вироком українців! У травні місяці кошти закінчилися – встигли пролікувати тільки 141 пацієнта. І людей перестали ставити у чергу, щоб показати – проблеми немає. Тільки нещодавно, завдяки діям активістів і, зокрема, голови ГО Національний рух «За трансплантацію» Юрію Андреєву, зараз вже 64 людей включені до черги, і ще близько сотні чекають на постановку у список.
Знаючи, що гроші закінчаться, ще у лютому я подав законопроект №8035 про збільшення фінансування мінімум на 302 мільйони. Але за весь цей час, до сьогодні, законопроект так і не змогли прийняти у Верховній Раді. Від безвиході родичі і близькі вийшли під МОЗ, і вже більше двох тижнів живуть під ним у наметах.
Позавчора вони прийшли під Верховну Раду. І коли ми з Олександрою Кужель вийшли до них, щоб подякувати за їхні старання і підтримати, поліція ледь не знесла одну із конструкцій мітингарів. Людей, які з останніх сил борються за своє життя і життя своїх рідних! У той же день, щоб не гаяти часу на очікування, коли нарешті законопроект пройде все бюрократичні процедури, я звернувся до прем’єр-міністра, щоб він доручив МОЗу терміново використати залишок невикористаних коштів, які знаходяться на рахунках іноземних клінік від попередніх операцій, на пацієнтів, які цього зараз потребують.
Вчора разом із Юрієм Андреєвим, після виступу на брифінгу у Верховній Раді, де нашу боротьбу підтримали депутати з інших фракцій, ми винесли це питання на розгляд бюджетного комітету. І бюджетний комітет рекомендував Кабміну доручити МОЗ спільно з Мінфіном ретельно проаналізувати стан виконання бюджетних програм МОЗа та ініціювати відповідний перерозподіл видатків з метою їхнього збільшення за бюджетною програмою «Лікування громадян України за кордоном» , а про результати повідомити впродовж тижня.
І у нас ще залишається останній варіант – добиватися голосування у Раді мого лютневого законопроекту. Маю надію, після піврічної затримки його проголосують невідкладно, бо це той законопроект, який не може чекати і дня!
За понад два тижні, які триває акція під МОЗом, Супрун жодного разу не вийшла до родичів важкохворих. А найцинічніше у всій цій історії те, що після підписання т.в.о. Міністра недофінансованого на цю програму бюджету, вона звинувачує народних депутатів, комітет з питань охорони здоров’я у брехні, і всю відповідальність намагається перекласти на них! До речі, цей комітет днями подав заяву про злочин керівництва МОЗу, і одна із причин – невиконання цієї програми.
Міністерство почало чути проблеми важкохворих тільки після того, як їхні рідні розгорнули таку масштабну акцію, коли самі почали стукати в усі двері. У демократичній державі такого не має бути! І я зараз звертаюся відкрито до т.в.о. Міністра охорони здоров’я – шановна пані Уляно Супрун! Проаналізуйте, на що Ви витрачаєте свій робочий час, на що його витрачають Ваші заступники! Ранкова руханка – це добре, і розповіді про протяги у маршрутках – також! Але чи це дійсно важливіше за життя важкохворих українців? Чому прості люди можуть добитися фінансування, знаходять на це час, а людина, яка фактично відповідає за всю галузь охорони здоров’я – ні? Я вимагаю перестати вводити українців в оману і розібратися у цьому питанні якнайшвидше!
Люди заслуговують шанс на життя!
Валерій Дубіль, народний депутат України, фракція «Батьківщина», «KиевVласть», 6 вересня 2018р.
