Сьогодні влада все більше уваги приділяє аграрному сектору. І не дивно, адже це майже одна з небагатьох галузей народного господарства, яка приносить країні валютну виручку і щороку показує гарні результати.
А сподівання, що багатомільйонний сільський електорат підтримає ту чи іншу кандидатуру або політичну силу, виводить депутатів на мітинги та акції протесту, які доволі часто останнім часом проходять біля Верховної Ради або Кабінету Міністрів.
Неодноразово доводилось бачити, як той чи інший політик заграє з проселянськими або проаграрними партіями, асоціаціями, об’єднаннями підкріплюючи свою «лояльність» розповідями, що це саме вони ті самі «святі від влади» які віддають останні сили для захисту сільських жителів. І саме завдяки їхній «невтомній праці» такі потрібні, важливі та необхідні для повноцінного життя і праці на землі закони приймаються у нашому парламенті.
Так, справді Верховною Радою цього скликання за понад півтора роки роботи було прийнято досить велику кількість правильних та необхідних законів. Але, під шумок так званої аграрної спрямованості, можуть бути проголосовані і зовсім інші правила, за якими змушені будуть жити селяни. Розробляються закони, які йдуть врозріз з баченням розвитку села та аграрного виробництва, кооперативного та фермерського рухів України, всього аграрного устрою.
Зупинюсь на двох законопроектах, один з яких тільки щойно був зареєстрований, а інший майже прийнятий у другому читанні.
Законопроект 4010а «Щодо вдосконалення правового регулювання користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (Емфітевзис)» був зареєстрований 15.07.2016 і ще не виносився на розгляд Аграрного комітету.
Емфітевзис – право користування чужою земельною ділянкою с/г призначення. Про емфітевзис говорять, як про додатковий інструмент для кредитування малих та середніх фермерів (кредитування в Україні під 20-25% це нісенітниця!)
Давайте розбиратись. Якщо термін договору емфітевзису понад 30 років – це, по-суті, є правом власності. Згідно законодавства, сторони зобов’язані погодити у договорі лише ті умови, які вони вважають істотними. Такою є, наприклад, плата за користування. У договорі емфітевзису відсутня прив’язка до будь-якої грошової оцінки землі відповідно до Закону як основної складової у визначенні розміру плати за землю. Плата за користування може бути як щорічна, так і за весь термін користування. Отримав кошти наперед, вирішив свої життєві питання – і отримати свою землю назад вже складно, вважай продав. Тобто вкотре бачимо бажання латифундистів і банкірів, в обхід мораторію, ввести псевдообіг земель, вдосконалити і легалізувати схему та ухилитися від сплати податків.
Що ж отримаємо в разі прийняття?
По-перше, ділки, які накопичують великі масиви територій, зможуть відійти від державного регулювання ціни на землю. І це ще більше обкраде наших селян та призведе до втрати коштів місцевих бюджетів (ПДФО, єдиний податок, індексація…).
По-друге, згідно договору емфітевзису, користувач має право без дозволу власника землі продати своє право користування ділянкою третій особі. Він лише зобов’язується надіслати власнику лист про намір продажу та з пропозицією викупити у нього це право по заявленій ним ціні.
Також користувач на свій розсуд може надати можливість третій особі право прокласти лінії електропередач, трубопроводи, проходи, проїзди, брати за це плату, а селянин в кінці кінців, якщо і отримає свою землю назад, матимете вже неповноцінну ділянку з обмеженнями у використанні.
Перекупники, як правило, намагаються додатково підписати з договором емфітевзису першочергове право на викуп землі після зняття мораторію, оформити заповіт, боргові розписки або договори займу.
По-третє, право користування ділянкою може бути передано банку під заставу, без згоди якого розірвати договір власник вже не зможе. Іноді навіть при порушенні користувачем умов договору. Причому надається можливість такої застави навіть на землі державної та комунальної власності.
Якщо користувач не в змозі погасити кредит, банк зможе продавати користування ділянкою без прилюдних торгів, тобто кому забажає, в тому числі іноземним компаніям та іноземним банкам.
По-четверте, товариствам надається можливість вносити право емфітевзису до статутного фонду, що значно підніме ціну на акції компанії. Саме це і дозволить отримати під заставу кредит у Євробанків під 3-5%. Тобто гарно підготуватись до зняття мораторію на продаж землі.
То як вважаєте, чиї інтереси захищає цей законопроект?
Хочу пояснити і свою позицію щодо законопроекту № 2028-а «Щодо врегулювання окремих питань правового статусу земель фермерського господарства». Після підтримки в залі Верховної Ради його так «вдосконалили», що під час обговорення на засіданні Аграрного комітету я категорично виступив проти його прийняття.
А після того, як комітет прийняв рішення щодо винесення його в зал для голосування, відкликав свій підпис з авторів цього документу, оскільки вважаю, що за пунктами законопроекту також приховано продаж земель сільськогосподарського призначення в обхід мораторію.
Законопроект встановлює механізм переоформлення сільськогосподарської землі, яку було надано громадянину для ведення фермерського господарства, на юридичну особу. Потрібно лише підписати додаткову угоду про зміну сторони у договорі, і, наприклад, ТОВ матиме можливість сконцентрувати у власному розпорядженні будь-який за обсягом земельний банк, який згодом зможе продати кому завгодно шляхом купівлі-продажу майнових прав товариства.
Також цей земельний банк можна використовувати для отримання кредиту шляхом застави. А якщо фірма збанкрутує або її навмисно знищити задля відмивання кредитних коштів – банк отримає цю землю…
А ви кажете – мораторій! Скажу більше – цей документ у липні був внесений в зал для голосування у другому читанні, але завдяки тому, що проєвропейські опозиційні сили блокували роботу Ради, законопроект не був проголосований.
Такий підхід не має нічого спільного з виваженою державною аграрною політикою, відповідно до якої сільськогосподарські землі повинні використовуватись раціонально і надаватись реальному фермеру, який є національним виробником.
І за такі законопроекти депутати, що знаходяться в постійній «боротьбі за права фермерів та селян», голосують!
Аналізуючи ці документи задаюсь питанням, чому декларуючи про підтримку аграріїв підтримуються лише великі латифундисти, грошові перекупники, а не реальні селяни, які мають два гектара паю та присадибні ділянки? Їм потрібно вижити та прогодувати свою родину, а також щось залишити своїм нащадкам.
Селянам потрібно лише допомогти створити невеличку сімейну ферму та надати можливість вільно реалізовувати надлишки своєї продукції.
Хочу нагадати, що ті, хто володіє великими масивами земель та багатомільйонним обігом коштів, не є селянами. Скоріш за все селяни для них є просто найманою робочою силою.
І хотілося б, аби депутати, які «спеціалізуються» на аграрному секторі, нарешті відверто сказали, кого ж насправді вони захищають?
Вадим Івченко, народний депутат від «Батьківщини», AgroPolit, 19 серпня 2016 року.
