Чи знайома вам ситуація, коли під час оформлення землі ви витрачаєте купу грошей на всіляку документацію, вистоюєте довжелезні черги до кабінетів, приїжджаючи о п’ятій ранку, аби потрапити туди хоча б до вечора, а після всього вам кажуть, що необхідна вже інша документація? Або, прийшовши з державним актом на землю за витягом, дізнаєтеся, що вашої ділянки немає у кадастрі чи в архіві відсутня документація, – і доводиться знову все починати з початку…
Упевнений, що майже кожен з вас мав проблеми з оформленням землі. Однією з головних перешкод у цій складній процедурі є недосконалий Державний земельний кадастр.
Довжелезні черги до реєстраторів, постійні накладення ділянок одна на одну, нові офіційні папери з інформацією про землю. Щоразу необхідно отримувати купу довідок, додаткові дані про землю вносяться до кадастру та інших нових реєстрів, навіть коли державний акт на землю уже у вас на руках. Складається враження, що процес оформлення земельної ділянки не закінчиться ніколи! Потрібно пройти всі кола пекла – ваше право власності може стати для вас чи ваших рідних непідсильним тягарем. Оформив землю одним із перших – зарано, почав процес тільки сьогодні – пізно, що не зробиш – винний.
Або ось такий сюжет: ви почали узаконення свого городу і раптом дізнаєтеся, що це – власність сусіда! Чи покращить така ситуація ваші взаємовідносини? Між тим існує безліч випадків з накладенням ділянок одна на одну – так звана «накладка». І зазвичай це трапляється не з вашої вини і не з вини сусіда, а через недосконалість земельного кадастру та відсутність у ньому необхідних карт.
Інколи усвідомлення того, що ви не зможете оформити свою землю, оскільки її немає у кадастрі, викликає справжній шок: як ділянка, котра існує на місцевості, відсутня в упорядкованій геоінформаційній системі?! Пошуки правди в місцевого землевпорядника або в сільського голови є переважно безрезультатними. І починається безкінечна фінансова прірва: знову замовляти геодезію, винаймати адвоката, йти до суду…
Перелік схожих проблем нескінченний. Людина, яка все це пережила, може говорити про них годинами. Але потрібно не обговорювати їх, а зробити так, щоб цим безкінечним колізіям покласти край.
Розуміючи всю складність питання, мною була ініційована розробка Національної Стратегії розвитку земельних відносин в Україні. Упродовж кількох місяців спільно з депутатським об’єднанням із реформування податкового, митного та земельного законодавств ми займалися її написанням.
До Стратегії увійшли такі документи, як «План заходів» та «Дорожня карта», де чітко прописані правила (який закон необхідно ухвалити, у якій послідовності, якого року, хто відповідальний), що дозволять найближчим часом виважено й послідовно провести земельну реформу в державі.
Одним із завдань Стратегії є якраз вирішення питання формування Державного земельного кадастру. Тобто максимально швидко наповнити його докладними відомостями (про земельні ділянки, оформлені до 2003-2004 років, без подання про це заяв власників та землекористувачів; узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель; перенесення до кадастру матеріалів з документацій із землеустрою, які зберігаються у паперовому вигляді; створення процедури для масового виправлення помилок у кадастрі), а також оновити планово-картографічну основу земельного кадастру.
Як усе це вирішити, причому якомога швидше? Потрібно ухвалити закон щодо наповнення Державного земельного кадастру відомостями про земельні ділянки та обмеження у їх використанні, а також закінчити проведення інвентаризації земель до 2017 року та забезпечити необхідними коштами Держгеокадастр для проведення робіт по наповненню бази даних.
Також для спрощення процедури оформлення землі потрібно прийняти законопроект щодо посилення ролі територіальних громад в управлінні земельними ресурсами, яким передбачається передача земель державної власності у власність об’єднаних територіальних громад, передача повноважень органам місцевого самоврядування з розпорядження землями державної власності та посилення контролю за використанням і охороною земель з боку держави. І це тільки два пункти з одинадцяти, запланованих Стратегією для проведення земельної реформи в Україні.
У деяких випадках, в залежності від цільового призначення земельної ділянки, дозвіл для її оформлення сьогодні потрібно брати у Києві (в облдержадміністрацї чи Головному управлінні держгеокадастру у Київській області), або вистоювати довжелезні черги до кабінетів чиновників, які зазвичай теж призначаються зі столиці. Всі ці питання вже вирішено у цьому законопроекті. Майже весь процес узаконення земельної ділянки здійснюватиметься через орган місцевого самоврядування. У вас більше не виникатиме проблем із земельним кадастром, не потрібно буде розробляти купу нової документації, значно зменшиться накладення ділянок одна на одну та полегшиться механізм виправлення таких накладок у разі їх наявності. Це значна економія часу, грошей та нервів. Держава не повинна вимагати у людей документи та відомості, якщо вже володіє такою інформацією.
Нині напрацювання Національної Стратегії розвитку земельних відносин в Україні підходить до завершення. І на сьогодні це єдиний комплексний та програмний документ у сфері земельних відносин, спрямований на проведення повної земельної реформи в нашій державі.
Народний депутат від фракції «Батьківщина» Вадим Івченко, «Вечерние Вести», 28 вересня 2015 року
