Житомирська обласна партійна організація ВО “Батьківщина” розділяє стурбованість колективу Поліського національного університету через те, що Міністерство освіти і науки України ініціює обговорення пропозиції щодо приєднання їхнього навчального закладу до Житомирського державного університету імені Івана Франка.
Українці завжди розпочинали боротьбу, коли їхню думку не враховували, та без їхнього відома приймали рішення утаємничено і без належної комунікації.
Слово «оптимізація» в українських реаліях – це закриття і припинення існування. Об’єднавши два виші в один – втратимо обидва абсолютно різні за форматом університети, а також втратимо багаторічні традиції та цінності, за які нині боремося.
Реформа вищої школи не має права допускати історичних помилок.
Вважаємо недоцільними будь – які спроби порушити автономію Поліського національного університету шляхом приєднання до іншого вищого навчального закладу. Масове обурення студентів та викладачів доводить – Міністерство освіти і науки не надає жодних чітких і зрозумілих пояснень про майбутню долю легендарного і унікального в Житомирі навчального закладу. Розуміємо також всі побоювання стосовно того, як розпоряджатимуться матеріально – технічною базою університету та землею, яка є в його власності. Величезний земельний фонд, Ботанічний сад та будівлі в історичній частині міста Житомира можуть зазнати зазіхань та стати об’єктами корупційних схем, які призведуть до переходу майна і земель в приватну власність.
Поліський національний університет – чітко розуміє вектор еволюції вітчизняної системи освіти: саме тут задовго до початку повномасштабної війни розпочали реалізовувати програми, які дбають про безпеку і оборону України, збереження традиційних освітньо – наукових цінностей та формування наукової еліти, впровадження інноваційних підходів.
Ми маємо зробити все для того, щоб наша молодь мала змогу навчатися в Україні, тому не потрібно приймати недолугі рішення.
Закликаємо наукові еліти, освітні громадські організації, Житомирську обласну раду, Житомирську обласну військову адміністрацію, Міністерство освіти і науки України докласти максимальних зусиль, аби одноосібні рішення і накази не ставали наперекір здоровому глузду, думці більшості і не призвели до втрати освітніх перспектив. Тому маємо зберегти вищу школу та повагу до освітянина.
Наші люди заслуговують на те, щоб з ними радилися, а не ставили перед фактом. У вільній країні діє верховенство права, за яке зараз проливається українська кров.
