У програмі «Свобода слова» на ICTV говорили про президентські ініціативи щодо Донбасу.
Я впевнений, що в залі парламенту не знайдеться жодного свідомого проєвропейські орієнтованого депутата, який не готовий віддати свій голос за визнання РФ країною-агресором.
Проте ганебне порушення регламенту, бажання уникнути дискусії, розгляд за скороченою процедурою та присутність неприпустимих норм призвели до подій, за якими спостерігала вся країна та світова спільнота.
Якщо б робота над цими законопроектами була нормально налагоджена, відбулося би попереднє обговорення не тільки із міжнародними партнерами та депутатами двох провладних фракцій, то ми б не стали свідками подій, які сталися при ухваленні рішень під час пленарних засідань.
Вирішив зазначити 4 основних суперечливих моменти, які ми виклали у власному законопроекті за авторством Ігоря Луценка. За умови їх врахування фракція «Батьківщини» може підтримати законопроект «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях» у другому читанні.
1.Мінськ
У законопроекті мають бути виключені всі норми, що стосуються Мінських домовленостей, а також згадки на документи міжнародних організацій, в яких згадується Мінськ.
Так, нам пообіцяли з трибуни, що ці згадки в законопроекті будуть виключені, але до влади вже не має довіри, що ще раз підтвердилось голосуваннями за судову «реформу» з кодексами, та фальсифікацією остаточного тексту, якій відрізняється від того, що було зачитано під стенограму.
Треба бачити за що ти голосуєш і не довіряти жодним правкам з голосу.
2.Крим
Автори законопроекту забули про Крим та про те, що політично для нас питання окупації Росією територій Донбасу та Криму – є нероздільними.
Ми завжди в міжнародних делегаціях не виокремлюємо ці питання, і згадка про Крим повинна бути обов’язково.
Узаконопроекті також має бути зазначена дата початку окупації Криму та Донбасу для посилення наших міжнародних позицій.
3. Уникання відповідальності
Президент бажає створити на Донбасі «Об’єднаний оперативний штаб Збройних Сил України», який буде підпорядковуються Начальнику цього штабу. Більш того, ця людина буде відповідати за «переміщення товарів на тимчасово окуповані території в Донецькій і Луганській областях». Тобто, в тому числі за «контрабандні потоки».
Після попередніх редакцій тексту, який потрапив в інтернет, зникла згадка про відповідальність Президента України за це призначення! Та й взагалі, згідно ст.106 Конституції — Президент України є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України та здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави. Тому питання функціонування цього об’єднаного оперативного штабу та відсутність підпорядкування безпосередньо Президенту – вкрай сумнівно.
Президент України не повинен перекладати відповідальність на інших за те «фришування» контрабанди, яке відбувається на лінії зіткнення, та за забезпечення національної безпеки і оборони на Донбасі.
4.Заднім числом
У прикінцевих положеннях пропонується «схвалити рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань».
Перепрошую, а де саме рішення або указ? Буде заднім числом чи колись в майбутньому?
Згідно тієї ж самої Статті 106 Конституції Президент має внести свій указ про використання ЗСУ до Верховної Ради, а депутати мають його затверджувати окремо.
Продовжуємо аналізувати з поспіхом ухвалене рішення та подаємо відповідні правки, які будемо захищати на комітеті.
Та здається враження, що, насправді, вся ця гра навколо таємного великого законопроекту була не скільки для його якнайскорішого протягнення, як для того, щоб був швидко проголосований другий законопроект, який продовжує дію Закону про особливий статус Донбасу, строк дії якого спливав 18 жовтня.
Після голосування у п’ятницю спікер Парубій так само, як і спікер Рибак після ганебного голосування за закони 16 січня 2014 року, підписав закон за наявності постанов про скасування нехтуючи Регламентом та Конституцією.
Цікаво, що тоді опозиційний народний депутат, а нині міністр юстиції від «Народного Фронту» Павло Петренко обурювався діями Спікера Рибака.
Цитую його на «Українській правді»: «Так, спікер порушив дві норми регламенту. З одного боку щодо двох днів, раніше яких він не мав права підписати закон. А друга норма стосується того, що ми одразу подали заяви і проекти постанов по кожному з законів».
Обурюють подвійні стандарти цієї влади. Що повинні думати люди, якщо влада сама зухвало не виконує Закон і Конституцію?
Олексій Рябчин, народний депутат від «Батьківщини», Facebook, 10 жовтня 2017р.
