З 1 листопада українці сплачують за газ нову ціну – 8 548,92 грн за тисячу кубометрів. Це на 23,5% більше, ніж у жовтні.
За допомогою МВФ Андрій Коболєв таки продавив застосування формули «Дюссельдорф+» для населення. Наразі в лайт-варіанті – за основу береться не актуальна ціна німецького хабу, а середня арифметична ціна «Дюссельдорф+» з липня по вересень, дисконтована на коефіцієнт 0,6943.
До того ж в урядовій постанові зазначається, що з 1 травня 2019 року коефіцієнт дисконту зміниться з 0,6943 на 0,8. Тобто ціна газу для населення знову зросте, навіть якщо ціни в Німеччині залишаться незмінними.
Ну і головна «перемога» – з 1 січня 2020 року вирішено зрівняти ціну газу для населення з ціною, за якою він продається промисловості. Тобто буде повний «Дюссельдорф+».
Я не буду знову писати про те, що більшість цього газу видобувається в Україні державним «Укргазвидобування». Що його собівартість в рази нижче, ніж ціни в «Дюссельдорфі», і ще нижче, ніж штучні ціни за формулою «Дюссельдорф+», в якій врахована неіснуюча доставка газу з Німеччини. Я не писатиму, що попри зростання ціни газу та тепла (в якому частка газу визначальна) в бюджеті на наступний рік рівень субсидій зменшено. Я не писатиму ще багато чого, бо всі мої друзі і фоловери все і так давно знають.
Все розуміють і ті, хто таке рішення лобіював, і ті, хто його намагається виправдати в ЗМІ. За дивним збігом обставин багато з них палко критикує формулу «Роттердам+». Я не проти критикувати імпортний паритет у вугіллі, адже і там більша частина енергоресурсу добувається в Україні.
Але довго ніяк не міг збагнути просту річ, чому стільки ґвалту навколо вугільної формули, яка розповсюджується тільки на не побутових споживачів (читай – промисловість) і ані пари з вуст з приводу аналогічної газової формули, яка б’є і по промисловості, і по зубожілому населенню?! Чим газові олігархи відрізняються від вугільних?! Де ці всі Геруси, Лещенки та інші полум’яні «антикорупціонери»?
Тепер, здається, розумію – в них це «нічого особистого, лише бізнес». Просто олігархічна модель економіки тільки зовні схожа на моноліт. Всередині тераріуму точиться війна всіх проти всіх. І в цілої купи капітанів бізнесу є одночасна потреба в низькій ціні на вугілля і високій на газ. Бо їхні феросплавні та металургійні заводи електроенергію споживають і хочуть її отримувати дешево (тому «Роттердам+» це погано), а їхні ж видобувні компанії газ продають, і хочуть це робити дорого (тому «Дюссельдорф+» це «добре»).
Але сидіти на двох стільцях одночасно довго не вдавалось ще нікому. Люди не дурні і поступово також починають розуміти нещирість. Тому рейтинги в тих політиків, які намагаються протистояти газовим оборудкам, ростуть. А ті, хто бачить проблеми тільки на одне око і включаються тільки тоді, коли зачіпаються комерційні інтереси чітко окресленої групи олігархів так і плескаються на маргінесі електоральних настроїв.
Олександр Трохимець, офіційний представник Юлії Тимошенко у «тарифних» судових процесах проти уряду та НКРЕКП, Facebook, 5 листопада 2018р.
