Українська влада продовжує змагатися у своєму цинізмі, продукуючи чи не щотижня абсурдні заяви й умовиводи. Тепер в інфляційному звіті Національного банку України зазначають, що трудова міграція прискорить зростання цін та сповільнить економічне зростання.
Думка цікава і змушує чіткіше побачити реальний стан справ в тому, що насправді відбувається в державному механізмі. А висновки дуже прості – чиновники не можуть знайти винного у власному непрофесіоналізмі. Ще й курс валюти перетнув психологічну позначку у 27 гривень за долар…
Відтак у столичних кабінетах вирішили всі проблеми «скинути» на тих людей, які в силу різних обставин були вимушені виїхати за кордон, зокрема й через те, що не зуміли в рідній країні знайти гідної роботи з тією зарплатою, яка б давала змогу не лише виживати, а й якісно жити, утримувати свої родини… Українці, втомившись від відсутності реформ і очікування кращих економічних умов в країні, реалізовують себе за кордоном. І цього права у них ніхто не забере. Держава не може звинувачувати тих, хто виїжджає, а повинна створювати умови, у яких було б комфортно (чи принаймні стерпно) жити й реалізовувати себе.
Втім, зараз ми мусимо констатувати – Україна не запропонувала своїм громадянам привабливі економічні умови для підприємництва, праці чи навіть здобуття фахової освіти. Поки ці проблеми не будуть вирішені, наша країна продовжить залишатися експортером трудових ресурсів, а відтік робочих рук і мізків триватиме. Тим більше в тому ж звіті НБУ зазначають, що рівень безробіття в нашій країні залишається на високому рівні – майже 10%.
Перебуваючи досить часто у відрядженнях у невеликих містах Львівщини, постійно чую від людей, що населені пункти катастрофічно стають безлюдними, бо і жінки, і чоловіки перебувають за кордоном. Як результат – на місцях немає кому працювати, розвиток відсутній, панує депресія та зневіра. А в тих, хто лишився – опускаються руки.
Інша складова еміграції – соціальна. Заробітки за кордоном руйнують сім’ї, батьки, здебільшого, залишають своїх дітей, яких надалі плекає вулиця з усіма негативними наслідками такого виховання.
Україна входить у першу тридцятку країн, найбільш залежних від експорту трудових ресурсів. Фактично надходження від міграції вже давно стали важливою складовою нашої економіки. І ще й тому теперішні заяви урядовців про вину заробітчан за гальмування економічних процесів в Україні звучать доволі образливо і цинічно.
Прикро, але факт – українці, які працюють за кордоном, переказують в Україну більше грошей, аніж вкладають іноземні інвестори і дає Києву Міжнародний валютний фонд. Експерти очікують цьогоріч – як і минулого – цифра переказів в Україну становитиме приблизно 9 мільярдів доларів.
Якщо забрати заробітчанство, як сегмент української економіки, впевнений, що вона суттєво похитнеться, адже ці гроші вкладаються у державу, вони і є те, що тримає нашу країну. Вкотре українці доводять, що своєю працею можуть підтримати країну звідусіль, але замість подяки влада ще й примудряється робити людей винними… Без перебільшення можу сказати, що так роблять тільки циніки і люди, які не розуміють реальних глобальних економічних процесів й не готові адаптовуватись до умов ринкового світу. На жаль, саме такі персони зараз при владі.
Михайло Цимбалюк, голова Львівської обласної партійної організації ВО «Батьківщина», Zaxid.net, 6 серпня 2018р.
