Тривалий час я утримувався від публічних коментарів щодо Каті Гандзюк. Бо вважав і вважаю, що крапку у цьому питанні має поставити слідство і суд, але аж ніяк не політики та громадські активісти. Хоча переконаний, що тиск на владу, яка контролює правоохоронну систему, потрібно здійснювати, щоб не спускали справу «на гальма».
Та я не можу мовчати, коли замість розслідування «справи Гандзюк» на перший план почала виходити політика. А по пам’яті Каті почали відверто топтатись, оббріхуючи опонентів та роблячи політичну «кар’єру».
Впевнений, що справжні друзі не будуть піаритись на смерті і робити політику, бо це гидко. Але справжніх, на жаль, не багато. Хоча вони є, і я вдячний за те, що такі друзі добре розуміють, як насправді почали використовувати цю справу.
Перше враження, що смерть Каті почали використовувати у політичних цілях, у мене склалось 4 лютого. У цей день друзі Каті Гандзюк із так званими «активістами» влаштували дві акції. Одну під Адміністрацією Президента, іншу – під офісом «Батьківщини». Була вимога – озвучити позицію політсил по ситуації із членами партій, ніби-то причетних, на їх думку, до замовлення вбивства Каті.
Та під АП до них ніхто не вийшов. Під офісом «Батьківщини», о 20-30 вечора, вийшло одразу три народні депутати: я, Альона Шкрум та Ігор Луценко, який, крім усього іншого, є членом тимчасової слідчої комісії ВРУ із розслідування нападів на активістів і зокрема – вбивства Каті Гандзюк. До речі, нагадаю, що ця ТСК була створена за активної участі та ініціативи депутатів від «Батьківщини», коли ми разом з окремими депутатами з інших фракцій блокували трибуну, допоки ТСК не була створена.
Ми вийшли озвучити рішення Президії Політради партії від 1 лютого 2019 року про виключення Владислава Мангера з партії та процедуру, за якою це відбувається.
Але склалося враження, що для більшої частини мітингуючих особливого бажання спілкуватися не було. Нас банально закрикували. Бо ціль була не почути. Ціль була – створити яскраву картинку для теленовин із запаленням фаєрів з метою дискредитації Юлії Тимошенко.
Це враження підтвердилось вже 9 лютого. Знову дві акції: одна на зборах БПП у Палаці спорту, інша – на зустрічі кандидата у президенти Юлії Тимошенко із киянами на Контрактовій площі.
Тільки чомусь на захід Порошенка прийшла лише ОДНА людина із невеликим плакатиком «Хто замовив Катю Гандзюк?», який «мирно» порвав хтось із охоронців. Натомість на зустріч із Тимошенко спрямували кілька десятків «мирних» людей із кастетами, ножами та іншою зброєю, про що стало відомо з інформації поліції. Наголошую, «мирних» людей із кастетами!
І це після того, як я особисто повідомив організаторам акції, що напередодні, 8 лютого 2019 року, Бюро Херсонської облорганізації ВО «Батьківщина», на виконання рішення Президії політради партії, виключило Владислава Мангера з «Батьківщини». І тим же рішенням рекомендувало йому залишити посаду голови Херсонської обласної ради.
Але ці аргументи були не почуті. Бо справжня мета, як виглядає, зовсім інша. А тих, хто справді за покликом серця хоче добитися правди у «справі Гандзюк», банально використовують «у темну».
У мене питання: для чого приходили «мирні» люди із кастетами і холодною зброєю на площу з десятком фото та відеокамер? Яка була їх ціль? Схоже, та сама – створити картинку із побиттям «активістів», певний образ, який працював би «у мінус» Тимошенко.
Зараз я не намагаюсь виправдати дії поліції. Бо вважаю, що поліція не мала діяти, як спецпризначенці у часи Януковича. І ті, хто бив лежачу людину ногами і кричав про Бандеру, має понести відповідальність перед законом.
Але мене непокоїть, що навіть після цієї події на fb-сторінці спільноти щодо справи Каті Гандзюк пишуть, що «Батьківщина» почала реагувати тільки з 5-ої спроби і лише після побиття поліцією активістів. Але це ж відверта брехня! І розповсюджують її ті, хто ніби-то бореться за справедливість і за правду.
Ті, хто претендує виглядати борцями за правду, повинні правдою і користуватися, а не маніпуляціями, і пробувати бути об’єктивними. Інакше довіра буде на рівні плінтуса.
Так само дивно чути, що поліція перешкоджала проведенні акції «Хто замовив Гандзюк?». Ну це ж не відповідає дійсності! Активістам із плакатами, які вигукували свої гасла під час зустрічі Тимошенко із киянами, ніхто не перешкоджав! І це має документальне підтвердження.
Мене турбує інше: для чого ця брехня і де у цій всій історії Катя? Чому на зустріч до Тимошенко вивели десятки «мирних» людей з кастетами і холодною зброєю та з десятком фото та відеокамер? І чому аналогічної акції не було на з’їзді Порошенка?
Для мене все зрозуміло зі штабом Порошенка, який втрачає владу і готовий до різного роду провокації для збереження влади. Але я до останнього намагатимуся вірити, що адекватність переможе, і патріоти не перетворяться у «корисних ідіотів», яких ганебно використовують у політичних цілях і, які створюють чудову «картинку» для Кремля. Адже у питанні «домогтися, щоб замовники вбивства Каті сіли за грати», ми на одному боці. І мусимо діяти спільно!
Р.S. Кілька годин тому Генпрокурор озвучив підозру Мангеру. Нам відомо від адвоката Мангера, що він у Херсоні, нікуди не збирається тікати і завтра приїде до Києва для проведення слідчих дій у СБУ. Як заявили адвокати Мангера: «жодних доказів провини Мангера у слідства немає, бо таких не існує». Тому адвокат Мангера не розуміє суть врученої ГПУ підозри.
Мабуть, у Луценка були дуже серйозні докази і підстави, якщо у розпал передвивиборної кампанії, він оголосив виключно одну підозру і призначив одного замовника. Бо в інакшому випадку, якщо все розвалиться у суді, це буде відпрацюванням найбруднішою технології.
Іван Крулько, заступник Голови партії «Батьківщина», Facebook, 11 лютого 2019р.
