Іван Крулько: Важливо, не скільки реформ відбувається, а скільки змін вони приносять

Іван Крулько – один із молодих і перспективних політиків, топ-спікер партії «Батьківщина».

У політиці із 2002 року.

Пройшов шлях від помічника народного депутата і помічника Міністра закордонних справ до заступника міністра молоді у справах сім’ї, молоді та спорту.

Очолював дві найпотужніші молодіжки України – «Молодий Народний Рух» і «Батьківщину молоду». Зараз – народний депутат, заступник голови партії «Батьківщина», член бюджетного комітету, голова підкомітету з питань державного фінансового контролю і діяльності Рахункової палати Комітету ВРУ з питань бюджету.

– Ви відомі громадськості як сильний політик і блогер. Як досягли успіху в такому молодому віці і які ще амплуа маєте?

– Я починав свою професійну діяльність як юрист. Уже в університетські роки зрозумів, що хочу займатись політичною діяльністю і почав працювати помічником народного депутата Бориса Тарасюка. Ця робота по суті дала мені старт у політиці. Адже за цей час вдалось набути надзвичайної практики у написанні законопроектів і правок до законів, налагодженні зв’язків, контактів і комунікації між різними фахівцями, парламентарями, урядовцями, представниками громадського сектору, політичних партій, дипломатами.

Увесь цей час не полишав займатись громадською роботою, яка була пов’язана із молодіжною політикою. Очолював дві найбільші в Україні молодіжні припартійні організації – «Молодий Народний Рух» і «Батьківщину молоду». Був завжди у медійному та публічному просторі, адже доводилось креативити різноманітні акції, щоб на проблеми молоді звернули увагу.

Згодом став депутатом Київради і одним із наймолодших заступників міністра. Підтримкою молоді займаюсь і дотепер. Зараз значну частину часу присвячую розвитку студентського футболу як голова Всеукраїнської футбольної асоціації студентів. Під егідою нашої асоціації проходять усі змагання з футболу та футзалу серед вишів. Асоціація є колективним членом Федерації футболу України.

Безумовно, що у пріоритеті – політика, і я займаюсь нею професійно, бо вважаю, що це така ж професія, як і інші. І чим більше політиків будуть якісно і фахово робити свою роботу, а не захищати власний  бізнес, тим якіснішою буде політика.

Також я не розумію тих, хто каже, що потрапив у політику випадково. Це все одно, що прийти до лікаря, який випадково потрапив у професію і випадково робить операцію. Це мають бути фахово підготовлені люди, які пройшли різні щаблі і потім реалізували себе як законотворці.

– Розкажіть про свої амбіції у політичному плані. Бачите себе у кріслі прем’єр-міністра чи президента?

– Ніколи не загадую наперед, де я буду. Просто намагаюся фахово робити свою роботу. Де довірить суспільство і команда, там і буду працювати. Очевидно, що без амбіцій у політиці неможливо нічого зробити. Але це мають бути здорові амбіції, які мають іти в ногу зі здоровим глуздом. Не так важливо, як називається посада, як те, скільки користі ти приносиш для суспільства і своєї країни. Я – командний гравець, тому мене влаштує та сфера, де я буду найбільш корисний.

– З чим у Вас асоціюється Волинь?

– Люблю Волинь. Це прекрасний край. Люблю Світязь – це така перлина, куди хоче приїхати кожен українець хоча б на кілька днів, щоб побачити цю красу. Для мене Волинь – це чудові люди: друзі, колеги. Коли я сюди приїжджаю, у мене відчуття, що я у себе вдома. У мене багато прекрасних спогадів, пов’язаних із Волинню.

– У яких стосунках перебуваєте із волинськими нардепами?

– Я у нормальних робочих стосунках з усіма депутатами Верховної Ради, крім тих, хто працює не на користь і не в інтересах України. З такими не може бути нічого спільного.

З волинськими депутатами маємо нормальні відносини. Когось знаю давніше, приміром, Ігоря Гузя. З ним знайомі ще з молодіжки, коли він очолював «Національний альянс», а я – «Молодий Народний Рух». Вважаю його досить ефективним депутатом.

Вважаю, що потенціал Волині у парламенті є. Не всі, але частина депутатів-мажоритарників досить професійні політики і сильні особистості. Крім того, є потенціал для якісного посилення представників Волині у депутатському корпусі, в тому числі з представників «Батьківщини».

– Нещодавно у Любомлі за Вашого сприяння відкрили спортивний майданчик. Як ще допомагатиме Волині розвиватись?

– Як заступник голови партії, я закріплений за волинською організацією. Тому часто приїжджаю на Волинь, аби поспілкуватись із людьми і нашою партійною структурою. Цей приїзд також із цим пов’язаний. Але я допомагаю не тільки Волині, а людям з усієї України, які до мене звертаються.

Волиняни досить активні, тому нам і вдалось реалізувати кілька соціальних проектів. Один блок – це футбольні майданчики. Згадую себе у дитячі роки, коли все було розвалене, а молодь не мала де займатись улюбленим видом спорту. Зараз такі можливості з’являються. Масовий футбол – це здоров’я нації і позбавлення від шкідливих звичок. Якщо хочемо бачити майбутніх чемпіонів світу, зірок футболу, то вони беруться у тому числі із дворового футболу, найкращі виблискують, як ті діаманти. Тому я такі ініціативи підтримую.

Але цим не можна обмежуватись. Є ще багато інших проблем, які треба вирішувати. Це школи, садочки, яким треба допомагати, щоб діти зростали у нормальних умовах.

– Ви підтримуєте законопроект, який передбачає збільшення штрафу за їзду без пристебнутого ременя безпеки. Що, на Вашу думку, сприятиме зменшення аварійності на дорогах?

– Паски безпеки не впливають на кількість аварій, але впливають на зменшення смертності на дорогах, оскільки зберігають життя, якщо сталася ДТП. Тому цей законопроект, співавтором якого я є, повинен спонукати водіїв і пасажирів використовувати паски безпеки, бо це їх здоров`я і життя.

Насправді на безпеку на дорогах впливає низка факторів. Але, на мою думку, треба починати з елементарного – із культури водіння. Не сідати за кермо у стані алкогольного сп’яніння, думаючи про свою безпеку і безпеку пасажирів, не порушувати правила дорожнього руху, завжди пам’ятати, що той, хто їде в іншому авто, може бути не настільки відповідальним.

Чому у нас багато ДТП? По-перше, через неякісні дороги. Поки не буде гарних доріг, буде багато аварій. По-друге, через недопрацювання правоохоронної системи і не дієві реформи. Що говорити, якщо за останні два роки в Україні не склали жодного протоколу за перевищення швидкості, бо у нас не працюють засоби для фіксації швидкості.

– Чи будете впливати на законодавчому рівні на ці речі?

– Звісно. Я досить активно долучаюсь до вирішення цього питання у парламенті. Був автором законопроектів і поправок, які підвищують штраф за водіння авто у нетверезому стані. Водночас треба розуміти, що можна прийняти хоч тисячу законів з дуже жорсткими обмеженнями, але важливо, як при цьому поводитимуть себе водії на дорогах і як закони працюватимуть.

– Чи підтримуєте Ви законопроекти Ніни Южаніної щодо розмитнення автомобілів на єврономерах?

– Я виступатиму за внесення змін у законопроект, щоб ставки щодо розмитнення авто стосувались усіх без винятку громадян. Вважаю, що треба дати можливість легалізувати вже завезені автомобілі. Ну і регулювати вартістю: чим старший автомобіль, тим більше треба платити за нього. Це логічно. Щоб люди старались купувати більш дешеві авто.

Вартість розмитнення буде коливатись від 500 до 3 тисяч доларів залежно від автомобіля. Мені здається, це підйомна сума, щоб кожен зміг легально завезти авто.

– Які сфери в Україні, на Вашу думку, зараз найбільше потребують реформ?

– Ми вже у стані проведення «вічних» реформ, які не працюють. Провели судову реформу. Та чи стали у нас чеснішими суди? Провели медичну реформу. Та чи покращилась у нас якість медичних послуг? Важливо не те, скільки реформ відбувається, а скільки змін вони приносять.

Насправді реформи не працюють, бо у нас неправильно побудована система влади і не створено справжнього суспільного договору.

Саме тому зараз «Батьківщина» на чолі з Юлією Тимошенко розпочала суспільний діалог з фахівцями і громадськістю щодо того, як має виглядати структура держави.

Коли ми змінимо взаємовідносини між громадами і владою, коли ми зробимо справедливу систему формування влади, коли люди відчують, що вони можуть реально впливати на прийняття рішень, тоді і реформи підуть.

У «Новому курсі України», який представила Юлія Тимошенко, ми чітко розкладемо те, які треба реформи провести у податковій системі, на митниці, у соціальній сфері. Які мають бути можливості для бізнесу, як змусити олігархів платити податки, як провести деофшоризацію, завести назад кошти, які виводились мільярдами з України.

Якщо ми це все зробимо, то у нас вирішаться проблеми і з пенсіями, і з медициною, і з поліцією, і з митницею, і будуть достойні зарплати.

– Юлія Тимошенко пропонує запровадити систему формування парламенту з низьким прохідним бар’єром. Натомість існує інша ініціатива – ухвалити новий Виборчий кодекс, згідно з яким прохідний бар’єр становитиме 4 %. Ті, хто підтримують її, запевняють, що це ідеальна цифра, щоб запобігти потраплянню у парламент партій-одноденок. То який бар’єр все-таки оптимальний?

–  Справа не стільки у бар’єрі, скільки у концепції і тому, яку структуру побудови української влади ми хочемо бачити. Юлія Тимошенко розпочала не дискусію про бар’єр, а глобальну дискусію про устрій України, як мають працювати інститути влади, які мають бути взаємовідносини між громадянами і владою.

Частиною цієї дискусії є питання, як буде формуватися парламент. Юлія Тимошенко вважає, і партія це підтримує, що структура парламенту має бути побудована таким чином: Україна стає повністю парламентською республікою, парламентська більшість формує уряд, що буде підзвітний парламенту. Фактично керівником держави буде прем’єр-міністр України. У деяких державах ця посада називається канцлер. Це буде лідер політичної сили, яка виграла на виборах, який отримує повноту влади і несе відповідальність за результати.

Модель формування парламенту буде близькою до французької або італійської. Вибори проходитимуть у два тури. У другий тур проходять партії, які посіли перше та друге місця. Та партія, яка отримала більше голосів у другому турі, отримує більшість у парламенті – 226 депутатських мандатів. Тобто 50 % плюс один мандат. Решта – 224 мандати – розподіляються між усіма партіями, які пройшли прохідний бар’єр. І тут уже немає значення, який буде бар’єр. Він може становити і 1 %. Тому що «свіжу кров» треба вливати, давати можливість і молодим політичним силам.

Після цього партії, які залишились, не складають усі опозицію. Деякі з них можуть приєднатись до партії більшості і посилити коаліцію у парламенті. Така система виключить в Україні постійні парламентські кризи. Бо партія, яка матиме більшість, зможе самостійно сформувати уряд.

– Наскільки реальним є перетворення України на парламентську республіку канцлерського типу?

– Я вважаю, що Юлія Тимошенко має найбільше шансів на перемогу на президентських виборах. Якщо так вийде, то для неї основним питанням буде запровадження тих системи і Конституції, які вона зараз пропонує і над якою працюють найкращі фахівці з права. Вона це зможе зробити.

– Як пересічні громадяни зможуть відчути в своєму житті зміни після запровадження нової системи?

– По-перше, ця ідея надасть людям можливість реального впливу на ситуацію в державі. Ми пропонуємо зробити ідею прямої демократії не формальною, коли люди її використовують раз на п’ять років, ідучи на вибори, а реальною і постійною. Через кілька механізмів.

Через референдуми, асоціації стейкхолдерів або зацікавлених в тій чи іншій сфері людей, які будуть реально впливати на прийняття рішень. Я говорю про ідею, коли на питання, які стосуються розвитку аграрної сфери, буде впливати асоціація аграріїв через право «вето уваги».

«Вето уваги» – це можливість на 10 днів зупинити прийняття рішення, а за цей час зібрати всіх зацікавлених осіб разом з керівництвом парламенту, уряду і, обговоривши це питання, вийти на компромісне рішення.

Безумовно, влада може не дослухатися стейкхолдерів. Це її право, але тоді всі будуть розуміти, що спеціалісти не підтримують те, що зробив уряд. Це будуть електоральні ризики в суспільстві. Мені здається, що дуже добре, коли відбувається критика не після ухвалення закону, а на етапі його формування.

Другий момент – це те, що рада буде складатись із авторитетів, і вона володітиме спектром повноважень, в тому числі з формування Центральної виборчої комісії. Така рада авторитетів буде володіти правом вето на будь-яке рішення, яке приймає парламент.

– Як щодо списків у цій системі? Які вони будуть – закриті чи відкриті?

– У цій системі воно не відіграватиме принципової ролі. Є багато варіантів відкритих списків. Ми за відкриті списки. Ми за те, щоб люди впливали на те, хто має стати депутатом. Для нас неприйнятна ситуація, коли ми запустимо колотнечу всередині політичних сил.

Також ми готові обговорювати ситуацію з праймеріз, як це відбувається у США. На виборах, коли ішов Дональд Трамп, на етапі праймеріз велика частина республіканської партії його не підтримала. Але коли почалась виборча кампанія, навіть опоненти підтримали його, бо він став кандидатом від усієї партії і всі дискусії про інших кандидатів завершились. Розпочалась боротьба з опонентом з демократичної партії. На мою думку, такий формат відкритих списків є дієвим.

Але уявіть собі формат, коли висунули п’ять кандидатів на одному окрузі, вони розуміють, що хтось один із них, хто займе перше місце, стане депутатом, а решта – ні, то з ким вони будуть боротись? Із представниками інших партій чи з оцим списком із п’яти людей у своїй партії? Вони будуть шукати один на одного компромати. Люди не довірятимуть політичній силі, члени якої не можуть домовитись між собою.

– Після виборів в ОТГ 29 квітня голова Комітету виборців Олексій Кошель заявив, що це були найбрудніші вибори в місцеві громади. Серед партій, які найбільше продавали голоси, він назвав «Батьківщину», «Аграрну партію» та «Наш край». Прокоментуйте, будь ласка, цю заяву.

– На жаль, Комітет виборців перетворився із тієї структури, яку ми знаємо як незалежну і яка дійсно давала сильну виборчу аналітику, на структуру, яка працює винятково на Адміністрацію Президента.

У Комітеті виборців звинуватили «Батьківщину» у порушенні закону під час останніх виборів в ОТГ. І вони наводять як приклад ситуацію в Келії Одеської області, де нібито спостерігач від «Батьківщини» займалась підкупом. Жінка дійсно була спостерігачем, але від партії «За життя». Тобто ситуація виглядає так: «ми скажемо, а ви потім виправдовуйтесь».

У «Батьківщини» немає фінансових і адміністративних ресурсів, щоб здійснювати фальсифікацію виборів, партія ніколи цим не займалася. Якщо подивитесь на вибори на Волині, то вам ніхто не підтвердить, що «Батьківщина» займалась фальсифікацією. Але от застосування адмінресурсу ми бачили на різних виборах.

Бачили, як кандидатів від «Батьківщини» залякували і змушували не йти на вибори. Хто у нас кандидати? Вчителі, лікарі, люди праці, і коли їм говорять, що звільнять з роботи, людина двічі подумає, чи йти їй на вибори, чи втратити роботу. Так з нами боролись. Але про це КВУ нічого не пише. Вони цього не бачать і дають неправдиву інформацію. І навіть зараз у Луцьку, якщо ви ставите це запитання, значить вони досягли свого.

– То завдяки чому у «Батьківщини», згідно з опитуваннями, високі рейтинги?

– Ми працюємо, як один механізм, маємо сильні структури на місцях, в тому числі на Волині.

– «Новий курс» вже встигли затролити у мережі. Користувачі натякають на те, що таку ж назву отримали заходи впливу на економіку США для подолання Великої депресії у 1933-1949 роках. То чому назва ініціативи партії саме така?

– Мені здається, назва відповідає сучасному стану і очікуванням людей, які хочуть змін. Якщо нам вдасться зробити те, що зробили у США за курсу Рузвельта, який вивів країну із Великої депресії, я двома руками «за», щоб проводили такі аналогії. Нехай так буде. Це ж чудово!

Усі ці роки наша країна перебуває у великій депресії і нам треба із неї виходити. Подивіться, скільки людей в Україні бачать себе щасливими? А що робиться з тим, що молодь масово виїжджає з країни? Це від чого? Може від того, що країна в депресії і пора запровадити новий курс, щоб вийти із цього стану і перейти до росту в усіх галузях. Ось про це наша ідея.

Канал соціальних новин «Перший», 25 липня 2018р.